Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

class="p">Ви ж говорили про це раніше, чи не так? Ви думаєте, що у них інші мотиви? — спитав Буга.

.

Саме так.

?

Чого вони прагнуть? У тих Бандитів-ящерів інші плани, чи ?

.

Я не впевнений, але останні кілька днів Еке поводиться дивно, Макаров заплющив очі і глибоко вдихнув, я хвилююся. Я не можу допустити, щоб купа покидьків пішла за нами. Остання місія також була завдяки їм. Цього разу я хочу позбутися їх раз і назавжди.

.

Буга глянув на нього.

?

Гросмейстер Еке погодився?

.

Макаров кивнув і похитав головою, гросмейстер Еке нічого не сказав.

?

Тоді чому б нам не почекати?

Ми не можемо більше чекати. Пастухи дерев ідуть. Не помітили? Гривастий Вовк сказав проти вітру: Ми поїдемо через три дні.

?

А що сказати про того молодого чоловіка?

.

Нехай іде за нами.

Ми всі цивілізовані люди, тому, будь ласка, не будьте грубими зі мною. Мені вже дуже шкода.

141

Розділ 141

.

Липневий ранок Шаблі був піснею, складеною під щебетання птахів. Коли перші промені ранкового сонця осяяли ліс, маленьке містечко посеред гір наповнилося життєвою силою.

,

Будинок, який прикрашали тубільці, наповнювався ароматом листя м'яти. Брандо прокинувся рано-вранці. Здавалося, що прийшовши в цей світ, звички фехтувальника переважили звички ігрового отаку. Здавалося, що сон – це те, що сталося в минулому столітті.

.

Брандо дивився на гори Шаблі через кам'яне вікно збоку кімнати. Він натиснув двома пальцями на картку і розгорнув її великим пальцем. Кристал стихії вітру, який був розміщений збоку, відразу ж випарувався в зелений дим і злився з картою. У маленькому просторі подув невеликий вихор, і просторовий розлом відкрився і закрився, і з нього вилетіли двадцять Павуків-Духів Вітру.

.

Брандо негайно віддав наказ. Ці маленькі істоти, що прилетіли з Царства Вітрів, відразу ж перетворилися на туман з низкою скрипучих звуків, і швидко перетворилися на хмару диму, яка випливла з кімнати. Побачивши цю сцену, Брендель посміхнувся і відкрив зілля мани.

.

Начебто сюжетний квест. Він насупився, подумавши. Ця думка призвела до того, що останні два дні він не міг спокійно спати.

!

Він обертався навколо підземелля або підземелля, і через певний проміжок часу запускалася сюжетна лінія. Всі ці сюжетні лінії були виведені системою, тому на перший погляд це не здавалося дивним. Насправді, система квестів у реальному часі була однією з переваг Бурштинового меча.

Але в цьому світі здавалося, що сюжетна лінія гри відтворена в реальному житті.

Я розумію цей момент. Брандо добре подумав і нарешті щось згадав. Це було те, про що кілька років тому туманно згадувалося в путівнику про Руїни Балогона. У ньому йшлося про досвід першої партії, яка увійшла до підземелля.

.

Це здавалося смутно знайомим.

,

Але коли він підняв голову, його думки перервалися. Стук, стук, стук. Почувся стукіт у двері. Це точно не був римлян, бо ця панночка не вміла стукати. Вона не боялася, що люди скажуть, що у неї погане виховання. Це теж не могла бути Амандіна, адже вона завжди була ввічлива і не поспішала б так поспішати.

.

Брандо вже в одну мить здогадався, що це люди Макарова надворі.

.

Заходьте, будь ласка.

Двері відчинилися, а за ними стояли двоє юнаків. Одним з них був сивочолий юнак, який позавчора виглядав так само жіночно, як жінка вдень. Він дивився на нього з кислим обличчям. Іншого Брандо ніколи раніше не бачив, але здогадався, що він приблизно того ж віку, що й перший. У нього було коротке волосся і він виглядав трохи худим. Він з цікавістю дивився на кімнату.

Пане пане Брандо, ми збираємося в дорогу. Ви? Невисокий юнак дивився на нього з цікавістю, підозрою і трепетом в очах. Очевидно, що бій Брандо вчора вдень справив глибоке враження на нових членів групи найманців.

—

Молодий чоловік років двадцяти зміг поборотися до нічиєї із заступником командира — так думала більшість юнаків. У Найманцях сірих вовків сила Буги була набагато вищою за силу Макарова, і це було загальновизнаним фактом.

Іншими словами, сила цього юнака була просто неймовірна в їхньому віці.

Він також чув про легенди про Обраного, але ніхто не знав, наскільки сильний Обраний. Він не міг не дивитися на Брандо, думаючи, чи не є він одним із легендарних Обраних. Однак Брандо, очевидно, не знав, про що думає юнак. Якби він знав, то голосно сміявся б.

Насправді, з його нинішньою силою, він був ще далекий від того, щоб бути преподобним, не кажучи вже про Обраного.

Гаразд, дякую. Він кивнув на юнака, нічого не знаючи: Ми скоро будемо там.

Але сивочолий юнак одразу пирхнув.

!

Брендел не міг не дивитися на цього хлопця. Після вчорашнього спілкування він уже знав, що цей хлопець – син дворянина, який вирушив у подорожі. Не дивно, що він мав таку зарозумілу вдачу. Щодо того, чому він приєднався до цієї групи найманців, то, мабуть, це була інша історія.

У всякому разі, йому було нецікаво знати.

—

Але навіть якщо він не заперечував, це не означало, що інша сторона не проти. Сивочолий юнак явно був розлючений тим, що його ігнорували. Він не міг стриматися, щоб не пирхнути і не сказати: Слухай, хоча я не твій опонент, я буду стежити за тобою весь час. Не думай, що ти вмієш жартувати —

Юнак, що стояв поруч, був приголомшений. Він, очевидно, не очікував, що його супутник скаже такі слова. Він не міг не обернутися і не відкрити рота, але в підсумку нічого не сказав.

?

Ах? Вас звуть Реді? Брендел подумки вилаяв його, потім підвів голову і запитав:

.

Не ваша справа. Сивочолий юнак пирхнув.

Невже всі дворяни такі неосвічені? — спитав Брандо.

Ти Сивочолий юнак зціпив зуби і хотів витягти меча, але коли подумав про різницю в силі, то не міг не відступити.

?

Я чув, що Еке втік?

Звідки ти знаєш, ти!

Реді насупився і вже збирався запитати, коли побачив посмішку Брандо. Він відразу зрозумів, що обмовився, і не міг стриматися, щоб не пирхнути важко: Ти занадто дбаєш, я скажу про це вождю.

.

— подумав Брандо. Ви думаєте, що всі такі ж ідіоти, як і ви? Але на перший погляд він все одно посміхнувся і сказав: Я просто питаю. Ви знаєте, що я познайомився з паном Еке два дні тому.

Хто знає?