Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

проект. Не підтримувала Хомейні і частина духовенства на чолі з великим аятоллою Шаріатмадарі, який за відсутності імама вважався головним релігійним авторитетом в Ірані і, небезпідставно боявся ще більшого зростання впливу імама на революційні події.

        Однак, переміг проект конституції, який відбивав погляди Хомейні на ісламське правління. Він був прийнятий на референдумі і затверджений конституційними зборами 24 шабана 1358 року, що відповідає даті 15 листопада 1979 року. Через десять років по указу духовного лідера країни деякі статті її було переглянуто, як того вимагав накопичений державний досвід.

        Цю конституцію, яка в корені відрізняється від основних законів старих демократій, які тупо копіюють, пристосовуючи їх під ту чи іншу правлячу особу і в інтересах груп, які дорвалися до влади і грошей, було б цікаво вивчити і супроводити належними коментарями. Що за браком місця в короткому нарисі зробити неможливо.

        Віддавши належне 60 тисячам полеглих шахідів (мучеників за віру) і сотням тисяч поранених, творці Конституції підкреслювали, що нація самоорганізується, щоб досягти кінцевої мети (прийти до Бога), а на цьому шляху - створити зразкове ісламське суспільство, приклад для ісламських і народних рухів за кордоном.

         У конституції чітко простежується бажання затвердити релігійний контроль над усіма сторонами політичного і громадського життя країни і турбота про мораль і розвиток здібностей кожного мусульманина. Над усіма ставиться визнаний духовний вождь нації, який в силу своїх особистих якостей і вченості здатний оцінити дії президента, прем'єра, міністрів, законодавчих зборів, спираючись на вказівки священних книг ( "Справи вершаться улемами, точно виконують веління Бога щодо дозволеного і недозволеного", - сказано в священному хадісі).

        Економіка оголошена не метою (оскільки концентрація і збільшення багатства, згідно зі світовим досвідом, призводять лише до деградації особистості і розкладання суспільства), а засобом досягнення кінцевої мети. Головне в ісламському правлінні - віра єдиного Бога, у встановлені ним закони шаріату, в Страшний суд, в божественні одкровення і справедливість, в спадкоємність імамів, в початкове благородство і цінність кожної людини, в запереченні гноблення і гегемонії.

        Інша справа - як цього досягти. Відомо, що риба гниє з голови. Державним службовцям забороняється будь-яка ділова діяльність, включаючи адвокатську, за винятком викладацької. Скажете, що ви про це вже чули і знаєте, як спритно зневажаються закони у корумпованих тоталітарних і демократичних режимах, але, в жодній з конституцій я не читав нічого подібного зі статтею 142 Конституції ІРІ:

        "Власність лідера країни, Президента, заступників Президента, міністрів, а також їхніх дружин і дітей перевіряється главою судової влади до і після закінчення служби зазначених осіб на предмет запобігання її незаконного збільшення".

        При цьому судова влада повністю незалежна і очолюється одним з вищих релігійних авторитетів, який керується не тільки буквою закону, а й мораллю ісламських джерел.

        Прибувши в березні в Кум, аятолла Хомейні заявив: Ми не хочемо, щоб наша судова система була системою Заходу і щоб наші закони були законами Заходу, так як у нас є свої, божественні, ісламські закони".

        Задоволених серед грішників, природно, було мало, але чесні люди схвалювали нововведення, і наслідки, навіть коли суворі революційні закони були пом'якшені, стали очевидними. "Міжнародна прогресивна громадськість" протестувала проти "дикого середньовіччя", керуючись, як завжди подвійною мораллю, вдаючи, що не помічає, що від вбивств гине в тисячі разів більше людей, ніж від страт.

        До речі, бездоганна сінгапурська демократія, ще раніше прийняла закони, що карають неодмінним розстрілом володіння зброєю без дозволу і торгівлю наркотиками. І це нікого не дивує, як і спокій американців з приводу того, що в багатьох штатах введена сувора цензура на показ сексу і сцен насильства по телебаченню, які здійснюється ретрансляційними станціями, чого не скажеш про наш телевізійний смітник, куди зливаються нечистоти з усього світу за фінансової підтримки Держдепартаменту США.

        Всякому, хто відвідав Іран останнім часом, помітна незлостивість його жителів по відношенню один до одного, відсутність догідливості перед вищестоящими за посадою, якщо не брати до уваги традиційної поваги до старших за віком, що не можна було б повністю віднести до вимог конституції вважати "загальнообов'язком заклик до добра, проповідь схвалюваного і заборону несхвалюваного" без уточнень про захист честі і гідності кожного. В армії, наприклад, заборонялося будь-яке використання чого-небудь казенного в особистих цілях, навіть праці солдата при переїзді офіцера з квартири на квартиру… Іноземцям ні баз, ні концесій, ні будь-яких фірм, ні служби, ні власності за конституцією в Ірані не бачити. Такого не було навіть за нашого убогого соціалізму. Зате чесно набута власність охороняється законом. Але держава не випускає з рук великої промисловості, банків, страхування, електроенергії, зв'язку, безкоштовної середньої освіти… І не відмовляється від планування. Від п'ятирічок!

        Що ж стосується чесності, то закони, які захищають мораль громадян, вельми суворі, і особливо, якщо це стосується нечесної наживи, оскільки вона - мати всіх вад. Найбільші гроші наживаються присвоєнням чужої власності, хабарами, витратами і на слабкостях людських, на розпусті та азартних іграх. До речі, аятолла висловив свою думку про азартні ігри в фетві, яка забороняє їх мусульманам, включаючи шахи, але потім для останніх зробив виняток, як для розвиваючих у молодих людей швидкість розуму.

        До числа несхвалюваних ісламом здавна видів діяльності відноситься лихварство. Втім, і християнство ставило під його заборону, віддавши на відкуп іудеям, які за тисячоліття на лихварстві, работоргівлі та утриманні місць розпусти зібрали неймовірні багатства, які використовуються нині єврейськими націоналістами для скупки задешево всього, що погано лежить, придбання засобів масової інформації, підкупу впливових осіб і зміцнення раптово різко проявленої своєї влади.

        Але як функціонують банки, якщо не можна віддавати гроші в зростання, якщо це забороняється ісламськими законами, які настільки ревно підтримував імам Хомейні? Банк зазвичай безжалісний. Він дасть гроші під відсотки і, після закінчення терміну, забере собі твоє майно і підприємство. У нас він переправляє гроші за кордон, зменшуючи грошовий обіг, плюндруючи виробництво, позбавляючи людей законного заробітку. В Ірані банки дають безвідсоткові позички і ставлять себе в ризиковану залежність від прибутковості виробництва, направляють, підправляють, підживлюють його, щоб не нести збитки, а отримувати обумовлений дохід.

        Іслам за своєю сутністю інтернаціональний, він не визнає винятковості ні крові, ні раси. Тому Хомейні був такий суворий щодо захоплення шаха арійством, до націоналізму взагалі і ніколи не виділяв персів серед численних арабів, азербайджанців, туркменів, курдів. Конституція вважає офіційною мовою перську, але і будь-яка інша мова не обмежується, ні в школах, ні на телебаченні, ніде, хоча адміністративний поділ країни за національною ознакою не здійснюється. Поблажливість до інших релігій проявляється в тій статті конституції, яка передбачає окремі вибори