Читати книгу - "Інформатор"

ранку, коли сім’я вже прокинеться. Дівчина вимкнула світло на кухні — це був один із тих моментів, який не потрібно було ні з ким ділити, тож вона усміхнулась і подякувала долі за те, що була самотня і нічим не обтяжена.

Вона зручно влаштувалась на дивані й незабаром заснула. Піппін прокинулася голодна й сердита невдовзі по третій, але пляшечка з молоком, яку їй дала Лейсі, виправила ситуацію. Після того, як дівчинці змінили пелюшки та ніжно поколисали, вона спала майже до шостої ранку.

Розділ 8

Вілтон Мейс жив у будинку з червоної цегли біля всипаної гравієм дороги, що вела до казино. Він неохоче розмовляв по телефону і сказав, що спочатку поговорить із братом. Наступного дня Вілтон зателефонував Г’юго і дав згоду на зустріч. Він чекав детективів у садовому кріслі під деревом, біля навісу для автомобіля, відганяючи мух і попиваючи холодний чай. День був хмарний і не спекотний. Вілтон запропонував Лейсі та Г’юго випити солодкого чаю, але вони відмовились. Він вказав на два стільці поряд із собою, і детективи їх зайняли. Малюк у підгузку бавився у невеличкому пластиковому басейні на задньому дворі, за ним пильно стежила бабуся.

Вілтон був на три роки молодшим від Джуніора, але вони були схожими як дві краплі води. Темна шкіра, ще темніші очі, довге сиве волосся, що сягає майже до пліч. У Вілтона був глибокий голос; здавалося, що він, як і Джуніор, обдумує кожне слово.

— Це ваш онук? — запитала Лейсі, намагаючись розрядити атмосферу, оскільки Вілтон продовжував мовчати.

— Онука, перша онука, а з нею моя дружина Нелл.

— Ми зустрічалися із Джуніором минулого тижня у Старку, — почав Г’юго.

— Дякую, що зробили це. Я буваю там двічі на місяць, а тому знаю, що це не найкращий спосіб провести день. Джуніора забув його народ, а це боляче, особливо для такого гордого чоловіка, як мій брат.

— Він стверджує, що більшість таппакола вірять у його причетність до вбивства дружини і Сона Разко, — сказала Лейсі.

Якийсь час індіанець просто кивав головою, але зрештою підтвердив:

— Це правда. Історія цікава, швидко запам’ятовується й дуже вірогідна. Він заскочив їх у ліжку і пристрелив.

— Ви спілкувалися із братом після нашого візиту до нього? — запитав Г’юго.

— Я телефонував учора. Двадцять хвилин на день їм дозволяють говорити по телефону, тож він розповів мені про ваші наміри.

— Джуніор згадував, що ви намагалися отримати роботу в казино, але безуспішно. Чому так сталося? — запитала Лейсі.

— Усе просто. Плем’я розділилося на два дуже сильних табори. Все почалося під час голосування за азартні ігри. Переможці побудували казино, а їхній лідер усім заправляє, в тому числі прийомом на роботу та звільненням. Що ж до мене, то я підтримав не ту сторону, тому й не міг отримати роботу. У казино працюють дві тисячі людей, більшість із них не з племені. Якщо таппакола хоче отримати там роботу, він має бути політично надійним.

— Образа ще не минула? — запитав Г’юго.

Вілтон щось буркнув і посміхнувся:

— Той факт, що ми з одного племені, не заважає нам бути непримиренними ворогами. Ніхто не намагався налагодити стосунки, адже це нікому не потрібно.

— Джуніор сказав, що вони з Соном помилилися, коли вирішили боротися проти казино, адже воно приносить користь племені. Ви згодні з цим? — запитала Лейсі.

Запала ще одна довга пауза — Вілтон приводив думки в порядок. Його онука почала плакати, і її довелося віднести в будинок. Індіанець відпив чаю і відповів:

— Завжди важко визнати, що ти помилявся, але я думаю, так і було. Казино врятувало нас від зубожіння і подарувало гарні речі, тож це велике позитивне зрушення. Ми стали більш здоровими, щасливими і захищеними людьми. До того ж око тішать усі ці натовпи людей, які їдуть сюди, щоб залишити нам свої гроші. Складається враження, що настав час відплати, така собі невеличка помста. Хоча декого з нас хвилює, що ми так залежимо від виплат. Ледарство завжди призводить до неприємностей. Дедалі частіше ми маємо проблеми з алкоголем. Наші діти вживають наркотики.

— Якщо жити і справді стало краще, то чому не збільшилась народжуваність? — поцікавився Г’юго.

— Дурість. У нашій раді більшість — це ідіоти, які придумують погані закони. Коли жінці виповнюється вісімнадцять, їй починають нараховувати щомісячну виплату, яка ось уже багато років становить 5000. Але як тільки вона виходить заміж, платіж зменшується вполовину. Я отримую 5000; моя дружина 2500. Тож дедалі більше наших молодих жінок нехтують шлюбом. Чоловіки випивають і завдають клопотів, навіщо ж вони потрібні, якщо без них отримаєш більше грошей? Існує теорія, що коли кількість населення зменшиться, то кожен буде отримувати більше грошей. Ще один невдалий план. Діти — це наша інвестиція у майбутнє.

Лейсі глянула Г’юго і сказала:

— Нам треба поговорити про Макдовер.

— Я майже нічого не знаю про неї, — відповів Вілтон. — На суді мені здалося, що вона занадто молода і недосвідчена для цієї посади. Вона палець об палець не вдарила, щоб захистити права мого брата. Ми не раз подавали апеляцію, але її рішення підтримували, часто до найменших дрібниць.

— Ви читали текст