Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

б обрахунку. Просто неможливо уявити, щоб таке гігантське збільшення нашої загальної обчислювальної здатності не спричинилося б, зрештою, до катастрофічних наслідків у цілій низці науково-технічних галузей. Та все ж діючі закони природи все одно є першочерговим детермінантом того положення технологічної S-подібної кривої, якого нам необхідно досягти, щоб отримати дійсно дестабілізаційне нововведення. Зростання обчислювальної потужності не здатне змінити цієї реальності, але може допомогти дослідникам збудувати містки через деякі провалля.

Ті економісти, які стверджують, що ми вже досягли стану технологічного застою, зазвичай глибоко вірять у зв’язок між темпом інновацій і реалізацією всеохопного добробуту, мовляв, от якби нам вдалося запустити технологічний прогрес на широкому фронті, то реальні середні доходи знову почали б зростати. На мою думку, є всі підстави для занепокоєння, що таке пророцтво може й не справдитися. А щоб зрозуміти чому, погляньмо на те, завдяки чому інформаційні технології є унікальними, а також на те, як вони переплітаються з інноваціями в інших сферах.

Чому інформаційні технології інакші

Те невпинне прискорення розвитку комп’ютерної техніки, яке ми спостерігали протягом останніх десятиліть, свідчить, що якимось чином нам вдалося протриматися на крутій ділянці S-кривої значно довше, ніж це можливо в інших технічних сферах. Одначе насправді закон Мура передбачає успішне підняття сходами каскадоподібних S-кривих, із яких кожна є ні чим іншим, як технологією виробництва конкретного напівпровідника. Наприклад, літографія, що використовується для компонування інтегральних схем, спершу базувалася на методах побудови оптичних зображень. Коли ж розмір окремих структурних компонентів зменшився до тієї межі, де довжина хвилі видимого світла була надто великою, щоб забезпечити подальший прогрес, напівпровідникова галузь перейшла до рентґенівської літографії [2]. На рисунку 3.2 зображено, як може виглядати підйом цілою низкою S-подібних кривих.

Однією з визначальних характеристик інформаційних технологій була донині відносна доступність кожної наступної S-кривої. Ключовим чинником у забезпеченні безперервного прискорення був не стільки той факт, що плід висів низько, скільки та обставина, що на дерево можна було видертися. Здертися на те дерево було складним процесом, який зумовлювала сильна конкуренція, тож це потребувало гігантських інвестицій. Окрім того, відбувалися також масштабні процеси кооперації та спільного планування. Для координації всієї своєї діяльності галузь публікує масивний документ за назвою «Міжнародна топологічна карта для провідників» (МТКП) (International Technology Roadmap for Semiconductors, ITRS), що, загалом, дає змогу детально ознайомитися з тим, як закон Мура працюватиме протягом найближчих п’ятнадцяти років.

Сьогоднішня ситуація складається таким чином, що ком­п’ютерна техніка невдовзі може стикнутися з тим самим типом проблем, які постали в інших галузях технології. Іншими словами, щоб досягти наступної S-кривої, нам може знадобитися гігантський (а, можливо, і нездійсненний) стрибок. Історичний шлях, яким рухався закон Мура, полягав у безперервному зменшенні розмірів транзисторів, щоб мати змогу впхнути до однієї мікросхеми якомога більше електронних контурів. На початку 2020-х років розміри окремих конструктивних елементів у комп’ютерних мікросхемах зменшаться до близько 5 нанометрів (мільярдних часток метра), і це, схоже, буде вельми близько до тієї фундаментальної граничної межі, за якою подальша мініатюризація стане неможливою. Однак існує ціла низка альтернативних стратегій, здатних забезпечити прогресу можливість і далі розвиватися без обмежень; ідеться, зокрема, про тривимірну конструкцію мікросхеми й матеріали на основі вуглецю[16] [3].

Навіть якщо станеться так, що прогрес обчислювальної здатності комп’ютерів зупиниться, все одно залишатиметься ціла низка шляхів, якими цей прогрес зможе рухатися далі. Інформаційні технології існують на перехресті двох різних реальностей. Закон Мура панував у царині атомів, де інновація — це боротьба за створення швидших пристроїв і винайдення способу мінімізувати або ж розсіяти тепло, яке вони генерують. На відміну від світу атомів, царина бітів — це абстрактне, позбавлене механічного тертя місце, де швидкістю прогресу керують алгоритми, архітектура (концептуальна конструкція обчислювальних систем) та прикладна математика. В деяких галузях алгоритми вже прогресують зі значно вищою швидкістю, ніж апаратне забезпечення. В своїй нещодавній аналітичній роботі Мартін Ґрьотшель з Інституту Конрада Цузе в Берліні дійшов висновку, що при використанні комп’ютерів і програм, які існували в 1982 році, знадобилося б аж вісімдесят два роки, щоб розв’язати надзвичайно складну проблему планування виробництва. Станом на 2003 рік цю ж саму проблему можна було розв’язати протягом хвилини, тобто відбулося покращення приблизно в 43 млн разів. Комп’ютерне апаратне забезпечення стало швидшим приблизно в тисячу разів порівняно з тим періодом, і це означає, що покращення характеристик приблизно в 43 млн разів було забезпечене покращеннями, які сталися в царині алгоритмів [4].

Проте не все програмне забезпечення поліпшувалося з такою швидкістю. Особливо це стосується тих галузей, де програми мусять взаємодіяти безпосередньо з людьми. Чарльз Симоній, учений-комп’ютерник, що відповідав за розробку Microsoft Word та Excel, в інтерв’ю, яке він дав Джеймсу Фолловзу з видання The Atlantic в серпні 2013 року, висловив думку, що програмне забезпечення значною мірою не спромоглося скористатися плодами прогресу, що