Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

обсягу такого інформування ЗКУ та інші акти земельного законодавства України не визначають. Відносини щодо інформування населення про різні аспекти діяльності рад врегульовані актами екологічного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування тощо (див. також коментар до п. "й" ст. 9 ЗКУ).

До пункту "ї". Даним пунктом передбачено внесення місцевими радами "пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж: сіл, селищ, міст" (див. також ч. 2 ст. 174 ЗКУ). Порядок реалізації даного повноваження на даний час передбачений ст.ст. 173, 175 та 176 ЗКУ (див. також коментар до названих статей).

До пункту "й". Пунктом "й" даної статті до повноважень місцевих рад віднесено вирішення земельних спорів. Щодо змісту та порядку реалізації даного повноваження див. ст.ст. 158-161 ЗКУ та коментар до них.

До пункту "к". Даний пункт вказує на наявність інших повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин, не передбачених у коментованій статті. У загальному вигляді повноваження місцевих рад, у т. ч. у галузі земельних відносин, визначені ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Це затвердження ставок земельного податку та орендної плати у містах, прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; надання згоди на розміщення на території міста нових об'єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію, затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, та ін. Перераховані повноваження здійснюються на умовах і в порядку, передбачених спеціальним законодавством. Наприклад, диференціація ставок земельного податку регламентується ст. 7 ЗУ "Про плату за землю".

Також повноваження місцевих рад у галузі земельних відносин передбачені й іншими актами законодавства. Так, п. "б" ст. 15 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", абз. 2 ст. 20 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", абз. 2 ст. 8 ЗУ "Про поводження з радіоактивними відходами" містять положення щодо надання місцевими радами згоди на розміщення на відповідній території ядерно- та радіаційно-небезпечних об'єктів.

Глава 3 Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

До глави 3 в цілому. У даній главі згадані далеко не всі органи виконавчої влади, що наділені певними повноваженнями у галузі земельних відносин. Серед таких органів варто згадати:

Міністерство аграрної політики України (див. ст. 18 ЗУ "Про охорону земель", ст. 8 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про міністерство, затверджене ПКМ від 01.11.2006 №1541). Насамперед, Міністерство бере участь у моніторингу та охороні земель сільськогосподарського призначення, здійснює контроль тощо;

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Положення затверджено ПКМ від 02.11.2006 № 1539). В складі міністерства діє державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, котра, відповідно до ПКМ від 11.08.2000 №1263 (якою затверджено відповідне Положення), уповноважена "надавати в оренду земельні ділянки у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення на тих територіях, з яких відселено жителів та припинено діяльність рад" (законність чого викликає певний сумнів), здійснює реабілітацію, моніторинг земель та контроль за використанням земель;

Міністерство культури і туризму України (Положення затверджене ПКМ від 08.11.2006 №1566). Міністерство здійснює окремі повноваження у галузі використання земель історико-культурного призначення;

Міністерство оборони України (Положення затверджене ПКМ від 03.08.2006 №1080), що забезпечує використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України;

Міністерство регіонального розвитку та будівництва (Положення затверджене ПКМ від від 16.05.2007 №750), яке здійснює нормативно-правове регулювання земельних відносин, бере участь у контролі та моніторингу земель;

Міністерство транспорту та зв'язку України (Положення затверджене ПКМ від 06.06.2006 №789) здійснює низку повноважень по відношенню до земель транспорту та зв'язку;

Державний комітет України по водному господарству (Положення затверджене ПКМ від 27.06.2007 №882) здійснює низку повноважень у галузі меліорації земель;

Державний комітет лісового господарства України (Положення затверджено ПКМ від 27.06.2007 №883) - здійснює державний нагляд і контроль за використанням земель лісогосподарського призначення.

Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель;

в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

г) координація проведення земельної реформи;

ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;

д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;

е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;

є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Загальна характеристика. Відповідно до ст. 113 Конституції України, "Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади". Його статус та повноваження визначаються насамперед розділом VI Конституції України, а також ЗУ "Про Кабінет Міністрів України". Згідно із ч.