себе>. ">[65] уваги. Одної ночі, оповідала мати, напали на діда кільканадцять людей, зв’язали діда, зав’язали йому рот, щоб не кричав, дітей, між ними і матір, малу дівчинку, замкнули в сусідній кімнаті, а до діда Романа кричали: “Кладешся до ряду, давай коляду”, <то значить: «Ти дідич, давай гроші на повстання».>[66] <Як показалося, були це польські повстанці, які збирали гроші на повстання від польських дідичів>.[67] Перешукали всі речі, скрині, одежу, полотна, позабирали всі гроші і цінності, а на другий день позбирано багато актів, порозкиданих по саді. Забрали тоді дуже поважну суму, як на ті часи, кілька чи кільканадцять тисяч золотих.[68] Дідо став знову складати гроші і за них опісля побудував церкву в Заздрості, виповнюючи, як здається, свій обіт.[69]
Пригадую собі також оповідання батьків, що ґраф, який продав фільварок у Винявці, підпоями урядників скасував контракт, і процес тягнувся довго, аж вкінці [хтось] із служачих ґрафа, скривджений паном, прийшов до діда Романа і сказав, що він за винагородою посвідчить лож. І дійсно, дідо купив йому гарну одежу, дав йому бажану нагороду і поїхав з ним і з адвокатом та й добився потвердження контракту.
Дідо Роман любив батька[70] і оженив його зі своєю донькою Анастазією. Один син Йосиф одержав маєток в Заздрості, одну доньку віддав за Сікановича в Настасові[71], з якої походить суддя Сіканович у Лондоні, Анґлія[72], третю, Францішку, за Василя Сліпого в Заздрості[73], дуже заможного, […][74], четверту, Таїсу, в Багатківцях, п’яту, Розалію, за Янковського, з якої походить Ян Янковський, начальник суду в Станиславові, <шосту, в Микулинцях, Костецьку, якої син був австрійським ґенералом, а другий — судовим радником у Львові, членом і управителем Ставропігійського Інституту>.
