Читати книгу - "У пущі, Леся Українка"

бути...» Не пойму я,

І скільки чаш і що воно за круги?

Бо, отже, сказано: «Три чаші, як оріхи»,

А далі так виходить, мов їх шість

Чи сім, а там знов мов чотири.

Отак же й з кругами і з листям теж.

Раз пишеться: все на єдиній віті.

То знов: сім віт, на кожній круг і лист,

Сім світачів, навіщо тут ті чаші?

Не розберу. Ти, може, розбереш.

Ось прочитай лиш.

 

Річард

(читає про себе, далі одсовує книгу)

Я тобі пораджу:

Закрий ти сюю книгу і ніколи

На сьому тексті більш не розгортай,

Коли бажаєш ти зостатися артистом.

 

Джонатан

Я хочу християнином зостатись.

Ні, не зостатись, але статись, досі

Я був поганином.

 

Річард

Ну, коли так,

То я повік поганином зостанусь,

Хоч би сім раз на день мене хрестили!

 

Джонатан

Річарде! Се не жарт! Згубити душу легко,

А вирятувать тяжко.

 

Річард

Що ж робити! Evviva l’arte! 61

 

Джонатан

Бійся ти гріха!

 

Річард

О, я боюсь гріха! Я раз вчинив,

Але спокутував.

 

Джонатан

Який же гріх?

 

Річард

Я створив кумира.

 

Джонатан

Знову жарт.

 

Річард

Ні, так було. Як будували дім

Для ради нашої, прийшли до мене радці

Просить, щоб я зробив які покраси

На дверях дому. Згодивсь я робити,

Аби хоч раз мій хист громаді послужив,

Хотів зробити їм каріатиди або атланти -

Де! Руками замахали: «Гріх, поганство!»

Пристали якось на декоративні

Фігури лицарів. Зробив моделі,

Показую. Як глянули, жахнулись:

«Тут видко тіло! Знада! Одягти

І дать пристойніші постави!» Добре ж,

Я взяв, моделям витяг руки вздовж,

Правцем поставив, тіло вдяг по вуха,

Обличчя заборолами закрив

І кличу радників. Вони поважно

Оглянули й рекли: «Отак до діла!»

Порвало се мене, схопив я кия

І брязнув ідолів, аж загули

І в порох розлетілись. Остовпіли

Шановні радці; я ж подався геть,

Не мовлячи ні слова. З того часу

Пропала до кінця між нами згода.

 

Джонатан

До речі, я давно хотів тобі сказати,

Даремно ти дратуєш так громаду,

А надто Годвінсона...

 

Річард

Що ж мені

Твій Годвінсон?

 

Джонатан

А те, що він в громаді

Велику силу має.

 

Річард

Хай він має

В громаді силу, я на самоті,

То й буде з нас обох.

 

Джонатан

Чи ти гадаєш

Один проти громади йти? Для чого

Оця твоя робота?

(Показує на статуї.)

 

Річард

Для краси! Для мене перш усього!

Та ще для тих,

Що краще зрозуміють

Мої змагання.

 

Джонатан

Де ж ти бачиш їх,

Отих прихильників?

 

Річард

Не бачу, але жду.

 

Джонатан

Де ж візьмуться вони?

 

Річард

Вони вже наростають.

У них у всіх ще не пробився вус,

Та думка пробивається, і в серці

Вже прокидається огонь святий.

Вони мої змагання зрозуміють,

Вони мені і помилки простять,

Простять і виправлять і далі підуть

Дорогою, що я тепер так тяжко

Крізь пущу пробиваю, а вони

Її шляхом широким, битим зроблять.

 

 

Не увійшов до остаточного тексту й інший епізод з чорнового варіанта (дія II). Після слів Джонатана:

 

 

Я б сказав: нічого!

Та тільки се сказав би як поганин.

Тепер, як християнин, я кажу:

Розбий її!

 

 

у чорновому тексті було:

 

 

Вривається раптом чоловік в небагатому чорному пуританському вбранні, розлючений, ледве гамує себе. Не вітаючись, приступає до Річарда.

 

Чоловік

Слухайте лиш, майстре.

Чи я на сміх вам здався?

 

Річард

Що там сталось?

Чого ви так притьомом?

 

Чоловік

Скажіть на бога!

Він ще й дивується! А піч забули?

 

Річард

Ах, піч... пригадую...

 

Чоловік

Ще б не згадати!

Се добре сказано! Адже ще вчора

Прийти ви обіщали?

 

Річард

Та вгамуйтесь.

Направлю піч.

 

Чоловік

Коли?

 

Річард

Як буде час.

 

Чоловік

Ні, далебі, ви берете на глузди!

У мене піч завалиться затого,

А він мені: «Як буде час»! То майстер!

Тепер повинні стати на роботу,

Бо порядились.

 

Річард

Я тепер не можу.

 

Чоловік

Чом?

 

Річард

Маю вдома діло.

 

Чоловік

Отакої!

Робота хатня може почекати.

 

Річард

Не завжди!

 

Чоловік

Чи не се ота робота?

 

Річард

А хоч би й се?

 

Чоловік

Комедія! Ну, майстре.

Мені немає часу тут базікать.

Кажіть одразу, прийдете сьогодні

Піч мурувати?

 

Річард

Не прийду, аж поки

Оцю роботу хатню не скінчу.

 

Чоловік

Ви не жартуєте?

 

Річард

Ні.

 

Чоловік

Ну, то знайте,

Що іншого десь муляра знайду.

 

Річард

Се ваша воля.

 

Чоловік

Прощавайте!

 

Річард

З богом!

Чоловік виходить, грюкнувши дверима.

 

Джонатан

Ну, ти не забагатієш, як будеш

Отак усіх людей від себе відправляти.

 

Річард

Скажи на ласку, я хіба