Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я фиркнула і зайшла у ванну.
За півгодини ми сіли у вантажівку Рона, і він повіз нас на сніданок у миле кафе, де подавали дуже смачні булочки з корицею й ароматну каву. Я жувала випічку і дивилася, як Рон наминає величезну порцію сніданку, до якого входило чотири смажених яйця, стільки ж сосисок, кілька шматочків бекону і салат. Окрім цього Рон і собі замовив булочку з кавою.
- Спробуй шматочок. - Рон простягнув до мене виделку, на якій був нанизаний шматочок яйця і сосиски.
Він не знав, що я ненавиджу яйця, особливо яєчню. Мене нудить, коли таке потрапляє до мене в рот.
- Я не голодна, - злегка скривившись, відповіла я.
Рон злегка насупився.
- Ніколи більше не бреши мені, - спокійно сказав він, закинувши в рот вміст виделки. - Ненавиджу брехунів. І Мел, - додав він, помовчавши, - ти маєш казати мені, що любиш, а що - ні. Іншого шляху пізнати одне одного не існує.
Я кивнула. За ці роки в мені виробилася звичка приносити Рону мінімум дискомфорту, як би по-ідіотськи це не звучало. Це зараз, через роки, я можу сказати, що поводилася як ідіотка. А тоді моя поведінка здавалася мені нормальною. Я просто не хотіла турбувати людину, яку кохала, своїми вподобаннями.
У чоловіка був до біса гарний апетит. Він ум'яв усю тарілку, здавалося, всього за кілька хвилин. Задоволено відкинувшись на спинку диванчика, він подивився на мене.
- Тобі завтра на роботу?
- Ні. А тобі?
- Мені на роботу тоді, коли я - сам собі начальник - скажу, - розсміявся Рон відкритою посмішкою. Залишся зі мною.
- Ти про що?
- Залишся сьогодні зі мною, - повторив він. - Ми можемо... Не знаю, подивитися кіно, зайнятися сексом. - Він пограв бровами, викликавши посмішку на моєму обличчі.
- Мені потрібно освоїти посадку деяких видів рослин, - сказала я. - Післязавтра я працюю з новими рослинами. Це буде досить складна композиція, тож мені потрібно ще з цим попрацювати.
- Що тобі для цього потрібно? - серйозно запитав Рон, роблячи ковток кави.
- Комп'ютер та інтернет.
Він кивнув.
- Усе це є в мене вдома.
- А ти хіба не ночуватимеш у батьків?
- Ні, я доглядаю за будинком, а не живу в ньому.
- Добре, - раптово випалила я. Відверто кажучи, мені навіть хвилину не треба було думати над його пропозицією, бо серце вже давно все вирішило.
Рон усміхнувся.
- Розумниця. Швидше допивай каву. Мені не терпиться знову зірвати з тебе трусики.
Я почервоніла.
- Роне, - з докором сказала я.
- Що? Цінуй правду, мала. Вона ще нікого не підводила, - підсумував він і підморгнув.
Цінуй правду. Мене зачепили ці слова. Я на прохання Джемми приховувала від Рона стосунки його сестри. І якимось чином я відчувала, що це ще вилізе мені боком. Тільки поки що не знала, як.
За кілька годин я вже практично божеволіла від кількості отриманої інформації. Її було так багато, що мені, здавалося, не подужати всіх цих тонкощів поєднання рослин під час посадки. Здавалося б, мені подобалася професія, яку я обрала, але запам'ятати так багато за такий короткий термін було вище моїх сил.
Я зачинила ноутбук і відкинулася на спинку дивана. Рон повернувся до мене обличчям і погладив мої ноги, що лежали в нього на колінах. Я прикрила очі. Його руки так розслабляли і дарували блаженне відволікання. Він розумів без слів, чого я потребувала. Його долоні підібралися вище, а потім і зовсім пірнули під футболку, яка діставала мені майже до колін. Ніжно погладивши внутрішній бік мого стегна.
- Я можу допомогти відволіктися, - хрипло промовив він.
- У тебе там у телевізорі всіх повбивають, поки ти будеш зайнятий, - з усмішкою сказала я.
- І чорт із ними, потім перегляну фільм. - Він перемістився, прибрав ноутбук на кавовий столик і навис наді мною. Його губи були в парі міліметрів від моїх. - Чому я не можу відірватися від тебе?
- Бо нарешті зрозумів, що я - та, на кого ти чекав усе життя? - запитала я і подумки вдарила себе, бо цей тиск на Рона ні до чого доброго не призведе. Тому я вирішила все перевести на жарт. - Або ти просто хотів відчути, як це: торкатися справжніх цицьок.
Рон розсміявся, і я розслабилася.
- Не називай їх так більше. У тебе до біса привабливі груди. - Він знову запустив руки під футболку і, провівши гарячими долонями по животу, стиснув мої груди, змушуючи вигнути спину і застогнати від задоволення. - І так, мені було неймовірно цікаво відчути, як відчуваються справжні груди, - зі сміхом закінчив він, а потім різко задер футболку, і схопив сосок губами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова», після закриття браузера.