Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

Цікаво, який у нього вихованець? Може, теж рись?

Я зробила крок до виходу, наостанок усміхнувшись обом присутнім, але згадала, що на столі залишився не закритий блокнот батька. Мені не хотілося б, щоб його побачила мама.

- Ой, а де моя сумочка? - Повертаюся до крісла, закриваючи мамі огляд столу. Як мені тепер забрати записник, щоб мама нічого не помітила? Краєм ока дивлюся на свою ціль, продовжуючи застібати сумку, складати ручки, тягну час, як можу. Мама вже питає про щось Калеана, мило щебече. Я вловила мить, коли її голова була відвернута від мене, тільки хотіла потягнутися за блокнотом через стіл, як він зник. Повернула голову на Калеана, але не встигла порівнятися з ним очима, бо взяла в руку сумку і відчула в ній ту саму вагу, з якою прийшла. За мить переконалася, що блокнот у моїй сумці. Зітхнула з полегшенням.

- Еніро, зайдіть до мене за годину, будь ласка, - чую голос Калеана в голові, - нам треба поговорити.

Мама йому тим часом щось розповідає, він їй привітно киває, не посміхається, стоїть із серйозним виглядом.

Я виходжу з кабінету з опущеними плечима. Несу букетик Аліті, хоча розлучатися з такою красою не хочеться.

- Лоріно, ходімо я познайомлю вас зі своїми братами, - сказане Калеаном я почула вже з коридору, вони вийшли одразу за мною.

- Еніро, не передаруйте букет. У ньому закладено особливий зміст, який розкриється лише надвечір, - знову голос у голові, звучить м'яко, приглушено, з добрими нотками.

Я посміхнулася, дивлячись перед собою, і пішла коридором у свій відділ. Вдома вигадаю, як замаскувати букет, щоб його не побачила мама чи Девор.