Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Клянусь, я твій, Поліна Ендрі

Читати книгу - "Клянусь, я твій, Поліна Ендрі"

105
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 79
Перейти на сторінку:

- Я упустила свій рейс, яким мала полетіти годину тому. Мені потрібно десь перекантуватися кілька днів, а потім я зможу поїхати додому.

Він насторожено дивиться на мене.

- Кім. Тобі не потрібні жодні готелі.

В його очах миготить щось ще, що плавно перетікає в іншу емоцію, в них відразу спалахують іскорки блакитного полум'я. Кілька секунд я спостерігаю, як він кладе телефон на полицю, потім знову обертається до мене і тут його очі загоряються такою ніжністю, що в мене в буквальному сенсі вибиває дух. Його рот згинається в лагідній посмішці, я відчуваю, як гарячі долоні охоплюють моє обличчя, він наближається до мене і вимовляє жарким шепотом:

- Поїхали до мене, - його голос звучить настільки інтимно, що по моїй шкірі біжать гігантські мурашки. Моє серце ухає кудись у живіт, дихання завмирає в легенях... Я відразу ж розумію, чим це може для мене відгукнутися, а тому з зусиллям волі роблю крок назад і скидаю з себе його долоні, хитаючи головою.

- Кейн, ні, не треба.

- Кім, стривай же ти, дослухай спочатку. Ти можеш поїхати до мене та перечекати ніч. Зараз я відвезу тебе до себе додому, а сам поїду з Олівією, відвезу її на танці. Обіцяю, що не стану тобі надокучати. Якщо тобі так буде спокійніше, я взагалі цілий день не попадатимуся тобі на очі, а ввечері ляжу на дивані. Олівії я теж скажу, щоб не заважала.

- Олівія зовсім не...

- Облиш. Тобі треба все це переварити. Я розумію.

Я мовчу. Ми обоє мовчимо. В очах його я знаходжу ніжність і підтримку, що цілком підтверджує його слова; якийсь час він просто дивиться на мене. Немов схаменувшись, Кейн приходить в рух, він з блискавичною швидкістю збирає по стільцях мої речі, не ідеально рівно закидає їх у чемодан і потягнувши за "язичок", переміщає його у вертикальне положення, потягнувши за ручку. Озирнувшись на всі боки, ніби перевіряючи, чи не забув щось, він рішуче спрямовує на мене очі.

- Поїхали?

Я дивлюся в ці яскраво-сині очі, бачачи в них бурхливі річки занепокоєння, рішучості та почуття, що пропалюють наскрізь, і сама здаюся.

- Поїхали.

1 ... 25 26 27 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клянусь, я твій, Поліна Ендрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клянусь, я твій, Поліна Ендрі"