Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 7

           Марина ніколи не відчувала такого сильного тяжіння до чоловіка. Настільки сильного, що зривало дах, що хочеш ти того чи ні, а випадаєш з реальності. Дрейфуєш у «морі» почуттів та нестримних емоцій. В той самий час твій мозок знаходить тисячу причин, чому вам не судилося бути разом і тисне на гальма. А можливо це лише захисна реакція, після невдалих стосунків, щоб захистити серце від нового болю після розтавання, яке ось-ось настане?! І от в цій пекельній суміші, яка розриває з середини, палає душа. І кожен його погляд, розряд у 220, кожен дотик до мурах по тілу, нове випробування для волі. Нова перевірка на витримку, на переконання та принципи. Здається, Філ навмисно шукає зустрічі з нею, проводить поряд стільки часу.  Сама спокуса вита у повітрі коли він поряд. Від одного тільки вигляду його напівоголеного та засмаглого тіла кидає в жар.

          

            Ось і сьогоднішній день не став винятком. Марина пішла вранці поплавати в кінець понтону, туди де одразу прірва та глибина. Зате поряд чудовий кораловий риф з безліччю кольорових рибок. Феріт майже одразу опинився поряд, на відстані витягнутої руки.

             В рятівному жилеті, наче в лицарських обладунках і у масці на все обличчя, саме так якийсь час вона пірнала, відчуваючи на собі його погляд. Їй би на рибках зараз зосередитися, а вся  увага прикута до нього. Жодної іншої думки у голівці окрім тої, чи ніжний він буде… Стоп! Досить! Жестом показала, що пливтиме до сходів. Він протягнув їй руку і допоміг дістатися понтону. Потім зняв маску, поправив мокрі прядки неслухняного волосся, які впали на обличчя. Його дотики обпалювали. Його погляд збуджував, змушував забувати про все і всіх хто навколо. Наче зачарована, забуває дихати й моргати. Якась суцільна мара без шансу на втечу. Напевне, якщо жінок і зваблюють досвідчені звабники, то відчувають  те ж саме, що вона зараз. Майже не порушуючи її особистий простір, змушує думати про нього, бажати його, зосереджуючи погляд лише на ньому. Скільки ж таких жінок, як вона пали до його ніг, благали володіти їх тілом, кликали в ліжко, намагалися затримати його в ньому?

          Зненацька залунали крики. Здається хтось тонув і люди кликали на допомогу. Філ одразу стрибнув у воду й кинувся рятувати бідолаху. Марина ж побігла по дерев’яному настилу у бік берега. Тривога та переляк, повністю оволоділи її свідомістю. Було складно зрозуміти, що саме відбувається, та хто тоне. Одне лише бажання – щоб та людина лишилася живою. Щоб Філ встиг вчасно. Він плив професійно та швидко. Має неодмінно встигнути.

- Феріт, Феріт, - прицмокнув Реймс, який неочікувано опинився зовсім поряд з нею, - дуже погано.

         Звідки він узявся? Наче біс із табакерки. Вона так вболівала за Феріта, що не помічала нікого поряд з собою.

- Чому Ви так кажете? – Запитала вона хазяйського сина.

- Замість того, щоб бути на рятівній вежі і сумлінно виконувати свої службові обов’язки, він тинявся невідомо де. Якщо ця людина втоне через це, то Феріта батько тримати тут не буде, це факт. Та й рекомендацій не дасть, тож він навряд чи зможе десь ще влаштуватися на роботу. Ненадійний, безвідповідальний…

- Що Ви таке говорите? – Обурилася Марина. – Він встигне.

- То треба кожного разу ризикувати чиїмось життям? Робити що йому заманеться і з ким заманеться? – Він хижо посміхнувся натякаючи останніми словами на неї. – Слід сумлінніше виконувати свої службові обов’язки.  Замість того він в робочий час зваблює гарненьких жінок. Не треба заперечувати, Марино, я його знаю…

             В той час Феріт вже допоміг чолов’язі вибратися на берег.

- Я можу закрити очі на цей інцидент, і навіть вступитися за нього перед батьком коли він дізнається, - Реймс ніяк не міг вгамуватися, опинився перед дівчиною, загородивши собою увесь берег, - але я зроблю це лише після маленької поступки від тебе…

- Якої саме? – Марина напружено затамувала подих, ця розмова, як і компанія їй дуже не подобалися.

- Нічого надзвичайного, - спотворено вимовляючи більшість слів, так, що інколи приходилося вгадувати, продовжив Реймс, - ти повечеряєш зі мною, а я тобі за це повідаю дуже багато цікавих фактів про об’єкт твого уподобання.  Після цього, повір, ти зрозумієш, що зовсім його не знаєш.

          Губи Реймса розтяглися в хижій самовдоволеній усмішці.

- То ти прийдеш?

- А в мене є вибір? – Вона відвернулася від сина бога Ра.

- Ні.

          Реймс задоволено відвернувся від дівчини. То місію виконано?

        Чоловік що тонув відкашлявся та перекотився на бік. Виснажений Феріт і сам присів на пісок. Товстелезний обожнювач гамбургерів і картоплі фрі добряче втомив хлопця.

         Реймс гордівливо, наче дійсно напівбог підійшов до гостя, котрого щойно дістали з води, поманив його жестом, щоб той підвівся на ноги. Хоч і не одразу товстун піднявся й, навіть дозволив відвести себе вбік, подалі від інших. Після чого Реймс дістав з кишені туго набитий гаманець і відрахував чималу суму грошей,  вклав у долоню здивованому невдасі. Звісно, той подякував і швиденько згрібши свої речі, з такою спритністю, що міг би позаздрити навіть спортсмен, накивав п’ятами з пляжу. Після цього хазяйський син не кваплячись, так наче чатує на здобич, підійшов до Філа. Останній до того часу встиг вже відхекатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍