Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Глава 8.

Катя.

Він прокинувся раніше, ніж я встигла вирішити, що з цим усім робити.

~~~~~~~

Коли мені набридло слухати, як мій чоловік похітливо повторює ім'я колишньої коханки, я тихо встала й пішла на кухню. Знайшла в барі пляшку коньяку, налила на дно красивого пузатенького келиха темно-бурштинової рідини, подумала … та долила ще трохи. Підійшла до вікна та задивилась на нічний краєвид. Там все було так красиво, спокійно, безмятежно. На відміну від того, що творилося у моїй голові та душі.

Перше, що прийшло мені на думку: "Який же він хтивий жеребець!" Потім я подумала: "Як мене дістала та Аніта! Куди не кинь, натикаєшся на її сліди! Наче кара Божа!"

Згадавши свою вчорашню витівку, таки була змушена визнати, що у чомусь можу його зрозуміти. Він попереджав, що погано переносить довгі періоди без сексу. А я вчора його роздраконила й кинула. Але чому йому сниться секс з Анітою, а не…

- Катя? Ти чого тут?

Повертаюсь і бачу Макса у дверях кухні. Він швидко оцінив ситуацію, відмітив пляшку на столі та келих у моїй руці.

- З тобою все нормально? Що сталося?

- Нічого. Захотілось випити коньяку. Серед ночі. На самоті.

- Я не розумію.

Я підхожу до нього ближче, дивлюсь у вічі та якомога спокійніше запитую:

- Що тобі снилося?

Він зніяковів і на хвильку зам'явся.

- Я не дуже добре пам'ятаю. До чого це питання?

- Розкажи, що пам'ятаєш.

Він зітхнув, підняв на мене очі й відповів:

- Мені снилась ти, мені снилась вечірка на пляжі й … Аніта.

- Можна дізнатися, що ти робив з Анітою у твоєму сні?

Він знову зітхнув й дивлячись мені прямо у вічі сказав:

- Вона просила мене зайнятись з нею коханням.

- І?

- Я відмовив.

- Кремінь, а не чоловік, — зіронізувала я.

- Саме так. Хоча це було важко. Я дуже цього хотів. До болю.

- Тоді чому не погодився?

- Не знаю. Мабуть, через тебе. Ти б мені такого не пробачила.

- А ти сам? Ти б собі пробачив? Для тебе це допустимо?

- Катя, до чого всі ці питання?

Він обійшов мене, взяв й собі келих, налив алкоголю. Відчувалося, що він починає закипати. Я мовчала. А він продовжив:

- Я нормальний, здоровий чоловік. Я тільки-но одружився з жінкою, яку кохаю. Ще й надто, яку вже давно хочу. Ось вона, зовсім поруч. Кожну ніч лягає зі мною у ліжко. Але зайнятися коханням я з нею не можу. Адже дав слово. Чесно кажучи, я не думав, що ця домовленість буде така для мене тяжка. Я зараз маю на увазі не тільки морально, але й фізично. Інколи, я тебе хочу аж до фізичного болю. Сьогодні ввечері я дійсно повірив тобі. Я подумав, що нарешті ти закінчиш з цими дитячими іграми й ми зможемо жити як нормальна доросла сімейна пара.

Його тон ставав все більш роздратованим. В кінці він майже кричав.

- Але ні! Те, що ти зробила, я не можу зрозуміти. Я взагалі не розумію, що відбувається. Навіщо все це! Чого ти хочеш добитися! Це якась тупість!

Він вперше підвищив на мене голос.

- Й тепер ти до мене з претензією, що мені сниться моя колишня, яка пропонує мені секс! Сама довела мене до стану якогось сексуально стурбованого створіння, й до мене з претензією щодо моїх снів! Бач, не вірить вона, що я відмовлю Ніті! Бач, чому це саме вона мені сниться?! Бо вона кохалась зі мною з величезним задоволенням! Бо з нею у мене ніколи не було цих безглуздих проблем! Бо вона розкішна в ліжку!

Він з одного ковтка випив весь налитий коньяк. Торохнув келихом по столу, мало не розбив, і відвернувся до вікна.

Я постояла хвилину, прислухаючись до його швидкого нервового дихання. Потім мовчки розвернулась, пішла в спальню, взяла свою подушку й ковдру та вмостилась спати на дивані у вітальні.

Він обернувся, подивився на мої маніпуляції, забрав пляшку та свій келих, вимкнув на кухні світло й мовчки пішов у спальню. Не сказавши більше ні слова.

Я лежала на тому дивані у повній прострації. Думок не було. Була гіркота. Гіркота від того, що багато у чому він таки правий. Але його тон!

Я була ображена. Я була спустошена. Аніта - розкішна коханка, а я - дурнувата дружина, що нагадує розпещену дитину. І десь у глибині душі я знала, що це правда. Сльози мимоволі покотилися з очей. Я закрила рота долонею, аби він не почув як я схлипую. Але, думаю, йому було не до того. Зарюмсана й глибоко нещасна на світанку я впала в якесь забуття.

Наступного ранку я почувалась геть розбитою. Я дуже сподівалась, що Максим уже поїхав. Але ні! Він сидів на кухні з горнятком кави й наче чекав, коли я прокинусь.

Коли я зайшла, він уважно подивився на мене. Я відвела погляд й захотіла десь заховатись. Уявляю, який я зараз маю вигляд. Встигла помітити, що на відміну від мене, він виглядав як завжди свіжим та спокійним. Не здивуюсь, якщо він навіть пробіжку свою не пропустив.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍