Читати книгу - "Межа Фундації"

сил намагався приховати свої почуття, але щоразу виказував їх повністю.

Шандесс безпристрасно вивчав співрозмовника. То був худий молодий чоловік, зросту трохи вищого за середній, з тонкими губами та кістлявими, неспокійними руками. У його темних, невеселих очах, здавалося, жеврів вогонь.

Перший Спікер розумів: цього чоловіка важко переконати в тому, що він помиляється.

— Ви говорите парадоксами, Спікере, — сказав він.

— Це здається парадоксом, Перший Спікере, тому що в плані Селдона багато такого, що ми сприймаємо як належне й не ставимо під сумнів.

— І що ж ви ставите під сумнів?

— Саму основу Плану. Ми всі знаємо, що План не працюватиме, якщо про його природу — або навіть про його існування — дізнається забагато тих, чию поведінку він має прогнозувати.

— Гадаю, Гарі Селдон це розумів. Гадаю навіть, що він зробив це твердження однією з двох основоположних аксіом психоісторії.

— Він не передбачив Мула, Перший Спікере, а отже, не зміг передбачити й те, до якої міри Друга Фундація стане одержимістю мешканців Першої, щойно Мул покаже їм її значення.

— Гарі Селдон… — на якусь мить Перший Спікер здригнувся й замовк.

Зовнішній вигляд Гарі Селдона був відомий усім членам Другої Фундації. Його дво- й тривимірні репродукції, фотографічні й голографічні, рельєфні та об’ємні, сидячи та стоячи, були всюди. Усі вони представляли його в останні кілька років життя. На всіх них був старий та лагідний чоловік з обличчям, зморщеним мудрістю літньої людини, утілення квінтесенції зрілого генія.

Аж тут Перший Спікер згадав світлину, яку вважали зображенням Селдона в молодості. На цю світлину не звертали уваги, оскільки саму думку про молодого Селдона вважали ледь не логічною суперечністю. Однак Шандесс її бачив, і йому раптом спало на думку, що Стор Гендібал дивовижно схожий на молодого Селдона.

Безглуздо? Це один з тих забобонів, що час від часу турбували всіх незалежно від їхньої раціональності. Його ввела в оману швидкоплинна подібність. Якби перед ним лежало фото, він відразу б помітив, що ця схожість — ілюзія. Але чому саме зараз у нього виникла ця дурна думка?

Він отямився. Це була секундна вібрація — швидкоплинний збій у думках, занадто короткий, щоб його помітив хтось, крім Спікера. Гендібал міг витлумачити це як задоволення співрозмовника.

— Гарі Селдон, — сказав він удруге, дуже суворим голосом, — добре розумів, що є нескінченна кількість ймовірностей, які він не може передбачити, і саме із цієї причини він створив Другу Фундацію. Ми теж не передбачили Мула, але розпізнали його, щойно він наблизився до нас, і зупинили. Ми не передбачили подальшої одержимості нами Першої Фундації, але помітили її і зупинили. Де в цьому ви бачите недолік?

— Хоча б у тому, — відповів Гендібал, — що Перша Фундація досі нами одержима.

Гендібал говорив з відчутно меншою повагою. Шандесс вирішив, що він помітив вібрацію в голосі Першого Спікера й витлумачив її як невпевненість. Із цим треба було боротися.

Перший Спікер жваво вимовив:

— Дайте-но я передбачу. На Першій Фундації будуть люди, які, порівнюючи пекельні труднощі перших чотирьох століть свого існування зі спокоєм останніх дванадцяти десятиліть, дійдуть висновку, що цього не було б, якби Друга Фундація не опікувалася Планом, і, звичайно ж, матимуть рацію. Вони вирішать, що Другу Фундацію могли й не знищити, і, звичайно ж, вирішать слушно. Так, ми отримали повідомлення про те, що на столичній планеті Першої Фундації, Термінусі, є молодий чоловік, урядовець, який у всьому цьому переконаний. Забув, як його звати…

— Ґолан Тревіз, — м’яко сказав Гендібал. — Це я першим помітив проблему в цих повідомленнях і першим спрямував її на ваш розгляд.

— Справді? — сказав Перший Спікер з перебільшеною ввічливістю. — І як він привернув вашу увагу?

— Один з наших агентів на Термінусі надіслав нудний звіт про новообраних членів їхньої Ради — абсолютно рутинна інформація, яку зазвичай ігнорують усі Спікери. Але цей звіт привернув мою увагу через особливості опису одного нового депутата, Ґолана Тревіза. Із цього опису виходило, що він незвичайно самовпевнений і войовничий.

— Упізнали споріднену душу, чи не так?

— Аж ніяк, — сухо відповів Гендібал. — Він здається необачною людиною, яка полюбляє втнути дурницю, а такий опис мені не пасує. У будь-якому разі я виконав усебічний аналіз. Мені знадобилося небагато часу, щоб зрозуміти, що він приніс би нам неабияку користь, якби ми завербували його в дитинстві.

— Можливо, — сказав Перший Спікер, — але ж ви знаєте, що на Термінусі ми нікого не вербуємо.

— Це я добре знаю. Хай там як, а навіть без нашого вишколу він має незвичайну інтуїцію. Авжеж, вона абсолютно неорганізована. Тому я не сильно здивований, що він зрозумів: Друга Фундація й досі існує. Однак це здалося мені достатньо важливим, щоб надіслати до вашого офісу доповідну записку із цього питання.

— Як я розумію з вашого тону, події набули нового розвитку.

— Збагнувши завдяки своїм високорозвиненим інтуїтивним здібностям, що ми досі існуємо, він скористався ними в типово неорганізованій манері, й унаслідок цього його вислали з Термінуса.

Перший Спікер підняв брови.

— Ви раптом зупинилися. Хочете, щоб я витлумачив значення цих подій. Дозвольте мені, не використовуючи комп’ютера, застосувати в умі грубу апроксимацію Селдонових рівнянь і припустити, що прониклива мер, здатна запідозрити, що Друга Фундація існує, воліє не мати поруч недисципліновану особу, яка кричатиме про це на всю Галактику й тим самим попередить Другу Фундацію про небезпеку. Як я розумію, Бранно Бронзова вирішила, що для Термінуса буде безпечніше, якщо Тревіз опиниться за межами планети.

— Вона могла ув’язнити Тревіза чи тихо його вбити.

— Як вам добре відомо, ці рівняння ненадійні, якщо застосовувати їх до окремих осіб. Вони працюють лише з людськими масами. Тому поведінка індивіда непрогнозована, і можна припустити, що мер — гуманна людина, яка вважає ув’язнення, не кажучи вже про вбивство, немилосердним.

Якийсь час Гендібал не казав нічого. Це було красномовне мовчання, і він зберігав його достатньо довго, щоб у Першого Спікера зросла невпевненість у собі — але не настільки, щоб спровокувати захисний гнів.

Він розрахував час до секунди, а тоді сказав:

— Це моя інтерпретація. Я вважаю, що Тревіз зараз — вістря найбільшої загрози для Другої Фундації за всю її історію, загрози більшої, ніж навіть Мул!

4

Гендібал був задоволений. Ця заява спрацювала. Перший Спікер не очікував її і був заскочений зненацька. Відтепер перевага була на боці Гендібала. Якщо він і мав якісь сумніви, вони зникли з наступною фразою Шандесса:

— Ці слова якось пов’язані з вашим твердженням про те, що план Селдона не має сенсу?

Гендібал вирішив зробити ставку на