Читати книгу - "Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
…як можеш ти спати тепер і не бачить,
Скільки, безумний, тобі небезпек тих загрожує зараз?[51]
Однак що тобі подобається в твоєму тілі? Міць його чи квітуче здоров’я? Але і втома, що виникає від найменших причин, і напади різних хвороб, і укус дрібної комахи, і найлегший протяг, і багато подібних обставин доводять, що нічого немає оманливішого за ці властивості тіла. Чи, може, тебе зачаровує блиск твоєї вроди, і колір обличчя та його риси дають тобі підставу милуватися, втішатись і радіти? І не лякає тебе історія Нарциса, і усвідомлення мерзоти плотської не навчило тебе, чим ти є всередині? Задоволений виглядом своєї тілесної оболонки, ти не проникаєш за неї своїм ментальним поглядом? Серед решти незліченних аргументів самий тільки невпинний біг віку, що, день по дню, забирає твоє життя, мав би ясніше ясного показати тобі, яким тлінним і скороминучим цвітом є тілесна врода. А якби ти вважав (хоча й не посмієш сказати вголос), буцімто якимсь чином уникнеш старості, хвороб і всього взагалі, що спотворює тілесну вроду, однаково ти не мав би забувати про останню обставину, яка руйнує все на пню, а мав би глибоко засвоїти слова сатирика:
…Наскільки нікчемне
Тіло людське, показує смерть.[52]
Ось, якщо не помиляюсь, ті речі, що, живлячи твою гординю, заважають тобі усвідомлювати приниженість власного становища і пам’ятати про смерть. Є також інші причини, до яких я схильний тепер перейти.
Франческо
Стривай, прошу тебе! Дозволь спершу оговтатись від тягаря цієї лавини, бо, інакше, й відповісти не зумію.
Августин
Я охоче зачекаю, скільки знадобиться.
Франческо
Ти неабияк здивував мене, докоряючи такими хибами, що, я впевнений, ніколи не проникали в мою душу. По-твоєму, я покладався на свій хист? Таж воістину єдиним доказом мого хисту є те, що я ніколи не покладався на нього. Чи я хвалюся тим, що студіював книжки, з яких набрався доволі помірних знань, але багатьох турбот? Кажеш, я домагався ораторської слави, але ж ти допіру згадував, що саме брак слова для висловлення думок викликав у мене найбільшу досаду? Чи ти заповзявся випробувати мене? Бо тобі відомо, що я завжди усвідомлював власну нікчемність, і коли часом ставив собі щось за заслугу, це траплялося радше з огляду на невігластво інших. Я часто кажу: ми дійшли до такого стану, коли, за широковідомим висловом Цицерона, свою доблесть визначаємо неспроможністю інших.[53] Та якби й був я рясно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського», після закриття браузера.