Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"

На ній вузьке тренувальне трико з перехрещеними стрічками протиперевантажних ременів. Коротка зачіска. На шиї — лікувальний пластир.

— Можливо, сір.

— Можливо? Отже, ти не вважаєш порушенням режиму свої безладні сексуальні контакти з охоронцями та обслугою полігону?

— Ви ж знаєте, сір, що мої ментальні здібності пов’язані з фізичним боком кохання. Я не можу виконувати ваші завдання щодо сканування ментального поля, якщо я нерегулярно вивільняю енергію нижньої чакри.

— Як-як? «Нижня чакра»? Це щось нове… Звідки така екзотична термінологія?

— З «Ялівцевої Камасутри», сір.

— Звідки? — брови Сен-Алена підстрибують ледь не до середини лоба.

— Це така книга древніх мудреців, де описується мистецтво кохання.

— Хто тобі її дав?

— Вуді… Сір Вудро Дасалман.

— Навіщо?

— Він сказав, сір, що я нездатна ефективно контролювати свої здібності. Що я «занадто стихійна» у мистецтві кохання. Що я звикла займатись коханням лише тоді, коли спонукана тваринними бажаннями. Тобто з молодими красивими хлопцями, вигляд яких мене збуджує. Сір Вудро сказав, що це хибний шлях, фатальний відступ від мети мого професійного зростання. Він порадив мені прочитати цю книгу. «Ялівцева Камасутра» вчить молодих дівчат розгортати Змію Кундаліні у стосунках зі старими і негарними чоловіками, перемагати огиду і перетворювати еротику з простого тваринного потягу на високу естетику.

— Це цитата?

— Сір Вудро наказав мені завчити «Ялівцеву Камасутру» напам’ять.

— Ти спиш із ним?

— Ні, сір.

— Він тобі огидний?

— Так, сір, — мовить Шерма ледь чутно.

— І тепер ти намагаєшся перемогти огиду?

— Так, сір.

— І як, виходить?

— Не дуже, — Шерма ворушить губами; виходить щось подібне на кривувату посмішку. — Але я виправлюсь, сір. Обіцяю. Я повинна перемогти стихійність і опанувати свою Змію, — вона робить паузу й додає майже скоромовкою: — Вчора я уперше отримала задоволення від кохання з Ленго.

— А до чого тут Ленго? Він не старий. Він молодий і гарний.

— Він схожий на жінку, сір.

— Але ж тобі завжди подобалось із жінками.

— Зі справжніми жінками, сір. А Ленго… Він не має чоловічої сили. Не має жіночої сили. Він десь посередині, де немає визначеності і немає пристрасті. Він навіть гірший за дигендера, тому що дигендери відчувають себе ображеними істотами і намагаються довести свою силу, спираючись на свою образу. А Ленго безсилий і жорстокий, як стара стерва. Раніше мені було бридко кохатись із ним, тому що я йшла стихійними шляхами тваринного потягу, а в ньому тваринний потяг не знаходить відгуку. Але вчора, сір, я спробувала застосувати принципи «Ялівцевої Камасутри». Я спробувала тактику підкорення Змії через абсолютну покірність.

— Він знущався над тобою?

— Так, сір.

— І ти відчула насолоду від його знущань.

— Насолоди від знущань досягнути неважко, сір. Це не виходить за межі тваринного потягу. Я спробувала піти далі. Я намацала хвіст його Змії Кундаліні. Він розкрився, коли вичерпалась його показна брутальність, коли він стомився бити і принижувати мене фізично і став тихо-жорстоким. Справжнім, холодним і небезпечним. Він більше жінка, аніж чоловік. Він навіть більше жінка, аніж звичайна жінка. І я підкорила свою Змію, відкриваючи для нього у ньому жінку й те жіноче, що за межами жінки.

— Це все складно уявити, Шермо. Мені здається, що ти це все даремно ускладнюєш.

— Мені так не здається, сір.

— По-моєму, ти забула, хто ти.

— Я сертифікований імперським Комітетом з питань генетичного відтворення та модифікації позасерійний клон жіночої статі НО97 зі спеціальним ім’ям «Шерма», власність корпорації «Еттлі Касмік».

— А я уповноважений Радою директорів «Еттлі Касмік» як твій куратор.

— Так, сір.

— І можу, згідно із законами колонії Альфи Альфи та Статуту корпорації, будь-якої миті застосувати до тебе обмежуючі й караючі заходи, включно з ізоляцією, фізичним примусом та спеціальними засобами впливу на твою психіку.

— Так, сір.

— Й ти не маєш права сперечатись зі мною.

— Не маю, сір.

— А ти сперечаєшся.

— Так, сір.

— Що «так»?

— Я відчуваю речі, які складно уявити, сір, — Шерма на кілька секунд замовкає. — І в мене, сір, не стає слів, щоб пояснити їх вам. Це є наслідком того, що я недосконалий клон. А також є наслідком того, що уявити ці речі насправді складно.

— Це розумні міркування, Шермо.

— Складно і боляче, сір… Насправді боляче, — Шерма відкриває клапан трико, і воно сповзає з неї. Все її тіло вкрите дрібними опіками і синцями, вугільно-чорними на її темній шкірі.

— Й ти це терпіла? Ну, взагалі… Ти далеко підеш, — похмурніє Сен-Ален.

— Й ще одне, сір.

— Що?

— В Ленго є щось таке, чого немає ні в кого. Ні у клонів, ні у тих природно народжених, що я їх знаю.

— Ну, це зрозуміло. Він спеціальний виріб. Як і ти.

— Я не про це, сір. У ньому є щось таке, що за межами людського. Я не маю слів для пояснення. Вибачте, сір.

— Вибачаю. Йди до медблоку.

— Я бридка? — вона проводить руками по стегнах.

— Ні, — погляд Сен-Алена зустрічає погляд Шерми. Якусь мить їхні погляди ніби випробовують твердість один одного. Обличчя Шерми кам’яніє, тепер воно відсторонено-холодне й наче вирізане із сієніту. Сен-Ален відводить очі першим і каже:

— Тобі вдається бути привабливою навіть у такому стані.

— Тоді чому ж ви кажете мені йти геть… сір? — з обличчя Шерми зникає кам’яна маска, воно теплішає, повні чуттєві губи складаються в обіцяючу посмішку. НО97 наближається до Сен-Алена, присідає, кладе голову йому на коліна. — У «Ялівцевій Камасутрі» сказано: «Подивившись на чоловіка і зрозумівши, чого він прагне, вона наближає обличчя своє до лінґаму, готова до всіх бажань чоловіка, як до можливих, так і до тих, що належать до неможливих…» Якщо я, сір, не вмію розповісти словами про найвищу спеку абсолютної покірності, то це ще не значить, що…

Запис вимкнуто

Документ С

Вірші, власноруч написані клоном НО97 «Шермою» на листках гербового паперу з водяними знаками корпорації «Еттлі Касмік» та сигнатурою Вудро Дасалмана. Датування немає. Аналітики вважають, що тексти були написані клоном влітку 409 року, не пізніше 25 юла. Віршам передує присвята: «Ленго, коханому». Вірші були знайдені у таємній схованці в приватному помісті, що належало покійному Сен-Аленові, поблизу селища Петроліс на Альфі Альфі, разом із відеозаписом бесіди, що міститься у «Документі В», та тривимірними відеозаписами сексуальних контактів НО97 «Шерми» з працівниками та охоронцями випробувального полігону «Еттлі Касмік».

***

Ніч дивиться на мене

тридцятьма очима отруйного павука,

висмоктує, наче муху,

й віддає порожню оболонку тобі,

лише тобі, тільки тобі одному

для усіх твоїх втіх,

помилок

і проникнень

***

Кожне очікування

дорівнює здивуванню.

Кожна мить здивування є безіменною,

є першою у