Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

(губник), орден (відзнака), офіцер (старшина), обер–, унтер–офіцер (над–, підстаршина), паз (утора), пакгауз (комора), парта (лава), патронташ (ладунка), піліґрім (прочанин), палітурка (обкладинка), помпа (смок), ранєц (наплечник), траур (жалоба), фалд (складника), фальшивий (підроблений), фельдшер (підлікар), флюс (опух), флаг (прапор), флагшток (щогла), фон (тло), форпост (передова варта), фрахт (перевізне), футляр (коробка), шайка (ряжка), шанди (окопи), шахта (копальня), швейцар (дверник), шельма (крутій), шина (обруч), ширма (заслона), шіфта (зміна), шкатулка (коробочка), шлюз (спуст), шлагбаум (рогачка), шпали (злежні), шпіон (розвідник), шпулька (коток), шпунт (жолобок), шрам (близна), штемпель (клеймо), штат (держава), штепсель (втичка), штіблєти (черевики), штраф (гривна), штука (одиниця), штурм (наступ), штурман (стерновий), шулер (шахрай), юнкер (юнак) і десятки тисяч подібних слів, що їх кожний більш–менш культурний нарід має СВОЇ ВЛАСНІ.

За часів війни з Наполеоном москвини загналися аж до Парижу. Очевидячки, культурний блиск Парижу приголомшив, здивував тих дикунів. Повернувшись додому, вони почали вивчати французьку мову (в Московщині залишилися тисячі полонених французів) та мавпувати — в точнісінькому значенні цього слова — все французьке. Мавпувати — значить не стати культурнішими, але лише переймати мову, одяг модний, «манери» (зовнішня чемність), наймати французьких кухарів, французьких «бон» (вихотательниць дітей) і т. п. «На людях у французькім фраці, а вдома таргани та блощиці в ласці», — глузували з них українці. МОДА на французьке захопила всю московську аристократію. Школи були порожні, хоч за навчання платив уряд, але «французскіє пансіони» (їх позакладали французькі полонені, часом малограмотні) були переповнені, хоч плата за навчання в них була дуже висока. Головними предметами навчання втих «пансіонах» були «ізящниє манери» та французька мова (В. Ключєвскій).

Ця мода залишила в московській мові тисячі французьких слів щоденного вжитку. Напр., азарт (запал), акомпанімєнт (супровід), акционер (уділовець), амплуа (роля), ангажемент (запрошення), анкета (запитник), анонс (оповістка), антракт (перерва), аплодісмєнти (оплески), апломб (самопевність), аранжер (впорядчик), армія (військо), арсенал (зброярня), артілєріст (гармаш), артіст (мистець), асартімєнт (добір), атака (напад), ательє (робітня), афіша (оголошення), бал (оцінка, вечірка), бюлюстрада (поруччя), баланс (рівновага), банальний (утертий), бандаж (перев’язь), барельєф (плоскорізьба), барьєр (перепона), басейн (водозбір, сточище), бівуак (табір), бландін (русявий), бакал (келих), бонна (нянька), бардюр (окрайок), ботфорти (чоботи), браслет (обручка), брєш (вилім), брашюра (книжечка), брюнет (смуглявець), бульйон (юшка), бутилка (пляшка), бюджет (кошторис), бюст (погруддя), ваза (глек), візіт (відвідини), вініґрєт (саламаха), вуаль (серпанок), гардероб (шатня), Група (гурток), газон (деркик), гапіматья (нісенітниця), гарантія (запорука), гардіна (завіса), гарнізон (залога), гравер (ритовник), гувернантка (вихователька), девіз (гасло), декаданс (занепад), департамент (відділ), деталь (подробиця, частина), дісананс (розлад), дуель (двобій), екіпаж (повоз), експлуататор (визискувач), експорт (вивіз), ексцес (надмір), елегантний (чепурний), емаль (слиця), еполети (караменники), ескіз (нарис), етажерка (полиця), етікєтка (наліпка), жетон (значок), зонд (штир), інтерес (зацікавлення), інтріга (під’юджування), інтімний (близький), кавалерія (кіннота), канделябр (світильник), капріз (вередування, примха), карьер (копня), каска (шолом), квартіра (помешкання), квітанция (посвідка), каланіст (поселенень), каманда (наказ), камєрсант (торговельник), камод (шафа), кампанія (товариство), камплот (змова), кампот (узвар), кампрамєнтация (знеславлення), камунікат (повідомлення), канстатіравать (стверджувати), контрабандіст (пачкар), кантраст (протилежність), кантральор (провірник), контур (обрис), канфети (цукерки), кастюм (вбрання), кашмар (жах), крем (масть), кулінар (кухар), куліси (лаштунки), кур’єр (післанець), курйоз (дивогляд), куртіна (завіса), маґазін (крамниця, склад), манери (поведінка), манжети (чохла), манкіравать (ухилятися) манто (накидка), марінад (меживо), маркер (значник), марш (похід), маршрут (розклад подорожі), медаль (відзнака), мемуари (спогади), міраж (омана), мадістка (швачка), момпасе (цукерки), матів (спонука), аранжерєя (теплиця), ордер (наказ), пальто (плащ), пансіон (бурса), портмоне (калитка), пасажір (подорожний), педаль (ступир), пейзаж (краєвид), пенсне (окуляри), персона (особа), пьедестал (підніжжя), пікет (стійка), пілот (летун), плато (високорівня), поза (постава), портьєр (дверник), прєстіж (повага), пріз (нагорода), протеже (піклованець), пюре (м’яківка), район (округа), рапорт (звіт), реванш (відплата), режим (лад), резервуар (містище), рєзідєнция (замешкання), рєзананс (луна), результат (наслідки), рєкамєндавать (раяти), ремонт (направа), рєнаме (слава, розголос), репрезентабельний (показний), репресія (утиск), ресори (пружні), рєспєкт (повага), рєстаран (харчівня), ресурси (засоби), секрет (таємниця), секретарь (писар), серія (низка), серйозний (поважний), сіґнал (знак), сілует (обрис), спектакль (вистава), стаж (досвід), суфльор (підкажчик), табуретка, (стілець), тіраж (наклад), трактір (корчма), транспартір (кутомір), туалет (убиральня), ураган (буревій), фаварітка (улюблениця), фамільярность (панібратство), фєтр (повсть), фєя (мавка), фільтр (цідило), флірт (залицяння), флакон (пляшечка), фланг (крило), фонд (запас), фантан (водограй), фармат (розмір), шаблон (зразок), шалапай (гульвіса), шеф (начальник), шафьор (водій) і т. д.

«Славарь інастранних слоф, вашедших в рускій язик» має 45000 слів. Під «іностранними» (чужомовними) словами москвини розуміють лише французькі, німецькі, англійські і т. п. слова. А слова, позичені у «молодшого брата» — хахла, не ввійшли до того словника, бо ж вони — «общеє дастаяніє». Додайте до тих 45000 ще й «общєє дастаяніє» і маєте «вєлікій рускій язик», що його не розуміє їхній власний нарід. Народоволець поет Н. Некрасов написав сатиру «Разгавор баріна с мужиком». В ній ані мужик баріна (інтелігента), ані барін мужика не розуміли, хоч обидва і говорили на «рускам язикє» (общепонятном). Причина не в темноті того мужика. Чехи добре розуміють українців і українські книжки читають без словника, але москвинів зле розуміють (часом зовсім не розуміють), а московські книжки не можуть читати без словника.

По 1917 році московська пролетарська влада подбала, щоб їхній мужик зрозумів мову свого баріна, щоб власним досвідом пізнав «русскає значєніє вашєдших в рускій язик інастранних слоф». Московський «не в тім’я битий» мужичок дійсно зрозумів «РУССКОЄ значєніє» їх. Зрозумів, що революція означає «грабь наґраблєннає»; контрреволюція — це кожний «інавєрєц», а найперше — хахол; соціялізм означає мільйони немоскалів — рабів під батогом «вєдущєва» народу; солідарність пролетаріяту означає викачку хліба з 15 мільйонів здохлих хахлів; «гдє так вольна дишит чєлавєк» — це в льохах НКВД та сибірських концентраках; релігія означає десятки тисяч замордованих священиків; «самаапрєдєлєніє вплоть до атдєлєнія» означає «кузькіну мать» та «виварачівай салазкі»; мир значить цвинтар; правосуддя — наган в потилицю; герой — це кат; бог — це «батюшка», що при владі; прогрес це — тисячі гармат, бомб, танків; «пралєтарії всєх стран, саєдіняйтєсь» — це «часи, дєвушкі і водка» «визволених» ним націй; Інтернаціонал — це «дайош растуда єво»… весь світ. Багато ще інших «інастранних» слів зрозумів московський мужик. Добре зрозумів і тим врятував свою імперію від розвалу, а себе від тяжкої праці за хліб насущний.

Московська літературна мова є найменш слов’янська з усіх слов’янських мов, їхня ж наукова мова на всі 100% складається з запозичень у німців, французів та інших європейців; слов’янських термінів є, мабуть, не більше, як один відсоток, бо москвини самі перервали процес послов’янщення (українізації) своєї мови, процес, що розпочався в XVII ст. Натомість москвини дозволили німцям творити московську мову, а згодом і самі