Читати книгу - "Колекцiя пристрастей, або Пригоди молодої українки"

вмикала кавоварку. Очікуючи, поки поштарка принесе газету, вона завантажувала білизну до пральної машини, складала список закупів на день і справ, які слід було залагодити сьогодні. Рівно о 06.23 до запаху кави, що долітав ізнизу, долучався легенький шурхіт опущеної в скриньку газети, і фрау Де Ляфорте повертала ключ у замковій щілині, потім інший ключ – у щілині поштової скриньки, далі тихенько зачиняла вхідні двері й поверталася до вітальні. Рівно о 07.03 до сніданку спускався гер Де Ляфорте, і вони прочитували газету, з'їдали по дві скибочки дієтичного чорного хліба з тоненьким шаром маргарину і мармеладу для діабетиків, випивали по горнятку кави без кофеїну, зате з молоком пониженої жирності і тривалим терміном зберігання, а потім гер Де Ляфорте їхав на роботу, а фрау Де Ляфорте йшла нагору одягати дітей. Рівно о 08.01 за сніданком збиралася решта мешканців будинку: Леа, якій надавалося право вибрати між двома скибочками дієтичного хліба на сніданок і порцією мюслів із молоком, близнюки, яким різали хліб на зовсім дрібненькі шматочки і права вибору не надавали, і я. Мені теж дозволялося вибрати між хлібом і мюслями, кавою з молоком чи без і прочитати газету. Найважчим було останнє.

Рівно о 12.14 поверталася зі школи Леа, і відбувалася церемонія сімейного обіду. У меню передбачалися варіації: макарони з томатним соусом і тертим сиром, макарони зі сметаною і тертим сиром, відварені картопляні кльоцки, підсмажені рибні палички або варені овочі. Усе, крім макаронів, треба було спершу витягти з морозильника, а потім розігріти, згідно з інструкцією. На десерт часом подавалися консервовані фрукти. Під час обіду завжди дзвонив гер Де Ляфорте і цікавився сімейними справами.

За вечерею (рівно о 19.21) сім'я переважно збиралася разом, гер Де Ляфорте ще раз переглядав ранкову газету, ми разом із фрау Де Ляфорте сервірували на стіл дієтичний хліб (по дві скибочки на людину), порізані плястерками сир і варену ковбасу з пониженим умістом жиру, маргарин, часом трохи свіжих овочів.

Треба визнати, що така система харчування була спершу трохи незвичною для мене і протягом перших двох тижнів сприяла схудненню на 6 кілограмів, після чого я набула ідеальної для топ-моделі ваги 48 кілограмів при зрості 1 метр 68 сантиметрів. Удома це мені нізащо не вдалося б. Щоправда, мене постійно нудило, і я відчувала легке запаморочення в голові і слабкість у ногах. Але це могло бути пов'язане з акліматизацією, і я не звертала уваги. Через кілька тижнів я звикла, зникло навіть легке відчуття голоду, яке переслідувало мене на початку.

Інакше було з нащадками сім'ї Де Ляфорте, відчуття голоду в яких не зникало, здається, ніколи. Незважаючи на сувору заборону і жорстокий контроль із боку матері (всі члени сім'ї були трохи схильні до повноти, і вона намагалася змалку привчити дітей до правильного й раціонального харчування), Леа часто вдавалося за сніданком чи за вечерею схопити потай від матері третю скибку хліба, яку вона жадібно ковтала, навіть не намащуючи маргарином чи варенням, а за обідом крадькома покласти собі додаткову порцію макаронів і швиденько з'їсти їх, не поливаючи соусом, поки мати відволіклася на телефонну розмову.

Молодші ж діти були позбавлені такої можливості і тому всюди намагалися відшукати щось їстівне. Від них треба було ховати смітник, із якого вони любили діставати і споживати рештки їжі, ховати все, включно з черствим хлібом, а часом, коли їхня активність особливо підвищувалася, вони намагалися випробувати на їстівність і речі, мало для цього придатні: олівці, туалетний папір, стиральні гумки, крейду тощо. Одного разу надгризеними виявилися навіть мої черевики.

Спершу мені було дуже шкода цих вічноголодних створінь, і я намагалася потай від мами почастувати їх печивом, шоколадом чи цукерками. Але фрау Де Ляфорте довідалася про це, і після ввічливої, але серйозної розмови я вирішила не ризикувати втратою місця праці.

Того дня, коли ми разом із Леа і гером Де Ляфорте повернулися з вокзалу в Карлсруе, вечерю через спізнення автобуса було перенесено аж на півгодини, і, очевидно, на честь свята, крім традиційного дієтичного хліба із сиром і вареною ковбасою, їли ще розчинний суп із шампіньйонів фірми «Кнорр».

Довкола круглого столу у вітальні панувала зацікавлена мовчанка, дитячі погляди допитливо спостерігали за кожним моїм рухом, фрау і герр Де Ляфорте намагалися підтримувати невимушену розмову, час від часу звертаючись до мене й отримуючи милу посмішку і тактовне мовчання у відповідь. Леа, почервонівши, щось питала, шепочучи на вухо матері, близнюки поводили себе незвично тихо (це я зрозуміла вже наступного дня, коли побачила, як вони поводять себе зазвичай) і мовчки дивилися на мене зі своїх високих стільчиків, які обмежували їхні рухи. Вони зосереджено розмазували зупу-пюре по пластмасових тарілках, які спеціальними гумовими пластинками прикріплювалися до високих стільчиків, а потім витирали ґумові ложки і пальці об цератові комбінезони однакового з тарілками малинового кольору, час від часу витираючи рештки їжі об волосся одне одного і випльовуючи трохи зупи на підлогу довкола себе.

За такими мирними заняттями ми й провели наш перший спільний вечір, я знаками попросила дозволу передзвонити додому, мені знаками дозволили, я передзвонила, і мені показали кімнату, де я мешкатиму.

Останнім сильним враженням того багатого на події дня стало блискавичне засинання на різнокольорових простирадлах зі свіжим запахом прального порошку.

Як волосся на ногах позначається на майбутній вагітності

Процес статевого дозрівання нагадує хворобу, яка щодня має інші симптоми. Симптоми цієї хвороби, а точніше, процесу, дуже різні, переважно не дуже приємні.

Зі мною теж трапилася певна прикрість, яку мені зовсім не хотілося афішувати. Тому я вдалася до наступних заходів: десь починаючи класу так із восьмого чи дев'ятого я припинила носити короткі спідниці, прозорі блузки, футболки, сукні, а також блузки, футболки, сукні, верхня частина яких тісно облягала груди. Улітку уникала поїздок до водоймищ, протягом цього часу ніхто не бачив мене в купальнику. Усі свої жертви я намагалася приносити так, щоб ніхто нічого не помітив і ні про що не здогадався, і ніхто так ні про що й не здогадався і нічого не помітив.

Справа була в кількох речах. По-перше, ноги. Тобто з самими ногами все було гаразд. Просто вони раптом почали вкриватися волоссям. Щодня густішим. У якійсь газеті я прочитала, що волосся на ногах можна позбутися кількома способами:

а) вискубати пінцетом (самостійно або попросити про це коханого чоловіка);

б) зголити (самостійно або з допомогою коханого чоловіка);

в) намастити медом і через деякий час зішкребти не дуже гострим лезом;

г) скористатися депілятором фірми «Браун»