Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

Якби Дік Сенд, який змінив вранці Тома, помітив предмет, підкладений Негоро під нактоуз, він би швидко прибрав його, адже це був залізний брусок. Під дією цього шматка заліза показання компаса змінилися, і замість того, аби показувати напрямок на магнітний полюс, який трохи відрізняється від напрямку на полюс світу, стрілка вказувала тепер на Північний Захід; девіація компаса досягла чотирьох румбів,[42] тобто половини прямого кута.

Том за хвилю отямився. Він кинув поглядом на компас… Йому здалося — а чи могло бути інакше? — що «Пілігрим» зійшов з курсу.

Том повернув штурвал і спрямував корабель прямо на схід… Так йому принаймні здавалося. Та через відхилення стрілки, про яке вахтовий стерновий, звичайно ж не підозрював, курс корабля, змінений на чотири румби, тепер лежав на Південний Схід.

Відтак, «Пілігрим» відхилився від заданого курсу на 45°, продовжуючи нестися вперед з тією ж швидкістю.

За весь наступний тиждень, з 14 по 21 лютого, на судні не сталося нічого незвичного. Північно-західний вітер дедалі дужчав, і «Пілігрим» швидко просувався вперед, роблячи у середньому по сто шістдесят миль на добу. Більшого годі було й вимагати від судна такої тоннажності.

Дік Сенд припускав, що шхуна-бриг наближається до вод, які відвідували трансокеанські пароплави, що підтримують пасажирське з’єднання між двома півкулями.

Юнак усе ще сподівався зустріти один із таких пароплавів і твердо вирішив або ж переправити на нього своїх пасажирів, або ж попросити у капітана допомоги: отримати на «Пілігрим» тимчасове підкріплення з кількох матросів, а може, й офіцера. Пильним оком він неухильно стежив, чи не видно на горизонті подібного судна. Але море, як і раніше, залишалося пустельним. Це не могло не дивувати Діка Сенда. Адже молодий матрос вже встиг взяти участь у трьох далеких плаваннях на китобійних суднах і кілька разів перетинав ту частину Тихого океану, де, за його підрахунками, знаходився у цей час «Пілігрим». Раніше він постійно зустрічав на шляху то американське, то англійське судно, які або ж піднімалися від мису Горн до екватора, або ж спускалися до цієї крайньої південної точки американського континенту.

Але Дік Сенд не знав і не міг навіть підозрювати, що саме зараз «Пілігрим» прямує на вищій широті, тобто значно південніше, ніж планувалося. І на це було дві причини.

По-перше, течія. Дік Сенд лише приблизно уявляв, якою може бути її швидкість. Між тим течії тут були потужні, і вони непомітно для ока, але безперервно зносили корабель у бік від курсу, а Дік не міг визначити це. По-друге, компас, зіпсований злочинною рукою Негоро, давав хибні показання, а Дік Сенд не міг їх перевірити, бо ж другий компас був зламаний.

Отож, молодий капітан вважав — і не міг не вважати, — що веде судно на схід, а насправді вів його на Південний Схід.

Компас завжди був перед його очима. Лаг регулярно опускали за борт. Ці два прилади давали можливість приблизно визначити кількість пройдених миль і вести судно за курсом. Але чи було цього достатньо?

Дік Сенд усіляко намагався підбадьорити місіс Уелдон, яку інколи охоплювали тяжкі тривожні думки.

— Тижнем раніше, тижнем пізніше, — казав він їй, — але ми доберемося до американського узбережжя. І не так вже й важливо, у якому місці ми пристанемо… Головне, що ми все ж таки вийдемо на берег!

— Я не сумніваюся у цьому, Діку!

— Звичайно, місіс Уелдон, я почувався б значно спокійніше, якби вас не було на борту, якби мені доводилося відповідати лише за екіпаж, але…

— Проте якби випадок не привів мене на борт, — відповіла місіс Уелдон, — якби кузен Бенедикт, Джек, Нан і я не пливли на «Пілігримі», якби у морі не підібрали Тома та його товаришів, тобі б, мій хлопчику, довелося залишитися один на один із Негоро… А хіба ти міг би довіритися цій злій людині? Що ти тоді робив би?

— Перш за все, — рішуче сказав юнак, — я не залишив би Негоро можливості зробити якусь шкоду…

— І самостійно керував би судном?

— Так, сам… із Божою допомогою.

Твердий і рішучий тон юнака заспокоював місіс Уелдон. І все ж вона не могла позбутися відчуття тривоги, коли дивилася на свого маленького сина. Мужня жінка намагалася нічим не виявляти занепокоєння, але як щеміло материнське серце від прихованої туги!

Якщо молодий капітан ще не мав достатньо знань з гідрографії, аби визначати місце перебування свого корабля у морі, то чуття істинного моряка і «відчуття погоди» у нього беззаперечно були. Вигляд неба і моря, по-перше, і показань барометра, по-друге, готували його наперед до всіх несподіванок.

Капітан Гуль, гарний метеоролог, навчив його розуміти показники барометра. Ми коротко розповімо, як слід користуватися цим чудовим приладом.[43]

«1. Коли після тривалого періоду гарної погоди барометр починає різко і постійно падати — точна ознака дощу. Проте, якщо гарна погода тривала дуже довго, то ртутний стовпчик може опускатися два-три дні, і лише після цього в атмосфері відбудуться помітні зміни. У таких випадках чим більше часу минуло між початком падіння ртутного стовпчика і початком дощу, тим довше стоятиме дощова погода.

2. І навпаки, якщо під час тривалого періоду дощів барометр розпочне повільно, але постійно підніматися, можна впевнено передбачити настання гарної погоди. І гарна погода протримається тим довше, чим більше часу минуло між початком підйому ртутного стовпчика і першим погожим днем.

3. В обох випадках зміни погоди, які сталися відразу після підйому чи падіння ртутного стовпчика, протримаються вельми не довго.