Читати книгу - "На твоєму плечі, Ірина Айві"

25

                                           Розділ 13                                                   

   Я вже добряче налякана , бо стрілки годинника давно перейшли за дванадцяту ,  а Артема й досі немає . За вікном темна ніч . У голову лізуть різні дурниці . Хочеться подзвонити йому щоб запитати чи все з ним гаразд , але ненаважуюся . Не хочу виглядати надокучливою прилипалою . Переконую себе у тому , що чоловік просто забув про те , що придбав квартиру і поїхав до свого рідного дому . Та на всяк випадок строчу йому коротеньке повідомленя зі словами ( чи все у нього в порядку ? ) . Натиснувши " відправити "  іду до своєї кімнати .  Немає сенсу мозолити столові прибори , які вирішую так і залишити на столі . День видався не легким . Я просто падаю з ніг від втоми , бо сьогодні умудрилася зробити об'єм роботи на  тиждень вперед . Хотіла потішити Артема , але сьогодні мабудь нічого не вийде . Доведеться все відкласти на завтра .

   Лігши у ліжко , телефон одразу кладу поряд з собою , щоб швидко почути дзвінок чи сигнал повідомлення . З Артемом не може статися біди ! Хай мої добрі помисли і безкорисне кохання завжди охороняють його . Зі своїми думками я одразу провалююся в сон . Повіки стають важкими і очі закриваються самі собою .

 

   Каріна , як і обіцяла привезла мене додому . Припаркувала  автомобіль і демонстративно передала ключі , а далі схопивши за руку пішла зі мною до ліфту . У ліфті дівка усіма можливими способами намагалася привернути мою чоловічу увагу . В неї між іншим непогано виходило . Її руки зовсім випадково торкалися мого бійця , а він у мене ох як полюбляє ніжні , жіночі пальчики . Схоже моя сьогоднішня ніч буде геть безсонною .

     Біля дверей поки я шукав у кишенях ключі вона кокетливо нагадала про свою обіцянку вкласти мене у ліжечко , що завело мене ще більше . Моя бурхлива фантазія сама малювала картини , що саме я робитиму з цією розпуснецею на своєму новому , жодного разу не протестованому ліжечку . Я ледь стримував себе щоб не взяти її просто тут у коридорі .

---- Боже , Каріно ти така гаряча штучка , що я невпевнений , що ми доберемося до ліжка . 

   Дівка задоволено і протяжно застогнала , сама припадаючи до моїх губ . Цілуючи з шаленою пристрастю , не шкодуючи свого язика .  Ця акробатка обхопила мої сідниці своєю довгою ногою і схопивши за краватку потягнула до себе . Притисши її до стіни , хотів взяти ініціативу в свої руки , але ця скажена бестія не бажала коритися .  Хотіла верховодити . Вагаючись лише кілька секунд я вирішив , що дам їй таку можливість , але спершу вона має заслужити це право . Схопивши дівку за пишну гриву , жестом вказав на те , що хочу бачити її на колінах . Шалена стерва лише посміхнулася , вульгарно облизуючи опухлі губи . Жбурнувши ключі на підлогу , почув , як вони зі скрегітом проїхалися підлогою . Байдуже , головне негайно отримати розрядку , бо інакше мої штани взірвуться самі собою .

    Крізь сон я почула , що хтось копошиться у коридорі . Невже все таки Артем повернувся додому ? Взявши телефон у руки побачила , що моє повідомлення чоловікові так і залишилося не прочитаним . Друга година ночі . Мені не могло почутися , що у квартирі хтось таки є . Накинувши старенький халат на плечі піднімаюся з ліжка щоб перевірити чи все в порядку і чи справді повернувся Артем .

   Підійшовши до дверей я прислухаюся до дивних звуків , у залі чи коридорі . Невже мій слух почав зраджувати мене ? Чому мені здається , що там двоє людей і ці двоє .... чоловік і жінка .??? Невже у квартиру проникли грабіжники ? 

   Приклавши долоню до дверей , намагаюся безшумно відкрити їх . У квартирі , як назло сама собі , перед тим , як лягти спати усюди вимкнула світло . Невже не можна було хоч у коридорі залишити ? Картаю себе за власну дурість , прикладаючи руку до серця , яке от от від холодного страху вискочить з грудей  . 

   Пробравшись навшпиньки у коридор я почула дзвінкий сміх Артема . Його я впізнаю навіть серед сотні , ніколи не сплутавши з чиїмось іншим . А от кому належить інший голос для мене загадка . Та я негайно збираюся це вияснити .

   Намацавши у повній темряві включатель , тисну на нього уже спітнілими від хвилювання пальцями . У коридорі нарешті зявляється світло . Лише якихось два метри від мене стоїть Артем зі спущеними до колін штанами , тримаючи за волосся незнайому мені дівчину , яка чомусь безсоромно валяється біля його ніг . Я ненастільки дурна щоб не розуміти чим саме вони займаються . 

---- Артеме , хто ця дівчина ? І , що вона робить у твоїй квартирі ? ---- піднімаючись з колін , питала незнайомка , одночасно поправляючи свій одяг . Артем теж намагався незграбно натягнути штани , побачивши , що я , як ідіотка з відкритим ротом і величезними , круглими очима розглядаю його достоїнство . Нічого дивного , бо голого чоловіка я бачу вперше в житті .

---- Прокляття , Ліно ! Якого біса ти не спиш у цій порі ? ---- сердито питає чоловік , нарешті натягнувши на себе штани .

---- Артеме , я .... , я .... , я думала , що до квартири увірвалися грабіжники . Хотіла .... , ---- сама не знаю чого я хотіла , та зараз мої щоки палали від сорому , а дурне  серце стискалося від пекучого болю .

---- Артеме , та хто ж це така ? 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍