Читати книгу - "Не можна вбити, Велена Солнцева"

Частина 14

Захар

 Вона впоралась, я сумнівався у силі молодої відьми, але вона здивувала. Був момент коли здавалося що не зможе, сила лилася як вода, вона не вміла контролювати потік і вести його в потрібному руслі, тому просто розливала навколо себе. Але це спрацювало, навіть не довелося втручатися, та й не хотілося. За втручання довелося б брати плату, а взяти зараз сирою силою або кров'ю рівнозначно що убити її, вона ще занадто недосвідчена, але сильна, дуже сильна. Навіть незважаючи на те, що практично вся сила старої відьми залишилася у демона який її вбив, повернулася тільки сила накопичена родом, а це вже чимало.

Настя впала на краю ями, я чудово знав для чого такі використовують. Це вже пережиток минулого, раніше відьми проходили перевірку світлом і темрявою, і ось подібна яма служила для перевірки темрявою, а отже там точно нічого приємного не чекає. Усміхнувся, ще й не в таких бував, ця хоч би не насичена під зав'язку силою жертв.

-Я спущусь, ти чекаєш тут.

Дівчина була бліда немов полотно, з блідими, знекровленими губами. Дивився на свою відьму зі змішаним почуттям жалості та ще чогось незрозумілого, мені хотілося їй допомогти. Придушивши цей зовсім не властивий для мене порив, підійшов ближче до краю ями. Звичайно ж, як завбачливо, у темну глибину йшли старі, покриті іржею металеві сходи.

-Я з тобою.

Настя стала поруч, ледве тримаючись на ногах.

-Ні.

Мені здавалося що мого слова цілком достатньо, але подивившись на вперто підібрані губи відьми, зрозумів що ні.

-Якщо я зараз увіллю в тебе свою силу, мені доведеться взяти плату, так як на заняття сексом зараз часу немає.

-Бери платню.

Навіть не замислилась ні на мить, дурепа одним словом.

-Ти не можеш мені її зараз дати, це тебе вб'є. У такому стані ти вниз не спустишся. - вирішив навести ще один аргумент, який можливо все ж таки змусить відьму залишитися тут. - Я не хочу відволікатися і няньчитися з тобою, коли є важливіші справи.

Вона округлила свої великі очі, в яких застигли сльози, пухкі губи затремтіли.

-Ти допоможеш їм?

-Постараюсь. Принаймні ми зробимо все можливе.

Не зміг відмовити собі в задоволенні доторкнутися хоча б швидкоплинним поцілунком до соковитих, блідих губ.

Спускатися довелося довго, сходи не дотягували до дна метрів зо два. Гидливо скривився, зістрибнувши з висоти загруз у рідкому болоті. Під землею виявилося надто волого і густонаселено, добре що Настю вдалося переконати і залишити нагорі. Доведеться переходити в бойову форму, чого я не робив уже дуже давно, на Землі це загрожує наслідками, не хотілося застрягти в прикордонній формі. Випустив силу назовні, вона темним покривалом обтягла тіло і відступила. Розправив крила мало не урчачи від задоволення, я вже й забув як це приємно. Вкотре прокляв потайну бібіліотеку діда та його чортові дослідження. Я зміг прочитати трактат який він сховав серед рідкісних книг. Вигнаний із ганьбою з вищого суспільства Ерії, він вирішив що в цьому світі піднесеться, що саме тут він як єдиний маг зможе панувати над людьми. Був дідусь занадто амбітний, і не здогадався що відсутність магії може бути пов'язана з потоками сили, їх тут практично немає, тільки крихти, якими і харчуються відьми та ще деякі нижчі істоти, що проникають сюди з чистої випадковості. У результаті при переносі він випалив свій дар і не зміг повернутися, оселився в цьому селі і нишком гадив місцевим. Я скористався тим же порталом що і він, амулетом в один бік який дід розробив сам, і який було неможливо відстежити. Зробив замовлення знайомому артефактору за його кресленнями, ось тільки амулет виявився одноразовим, і розпався варто було мені ступити з іншого боку порталу. На жаль ніякого попередження щодо цього в мемуарах не було, і я застряг тут. У результаті прийняв у спадок дім діда, і зв'язався з купкою мисливців на нечисть, хлопцями які з волі долі або покарання також були викинуті в цей світ, ось тільки ніхто з них не знав мого істинного походження. Якби дізналися, навряд чи б зв'язувалися, або що ще краще, могли почати полювання.

Прийнявши справжню форму і витрачаючи на це купу дорогоцінної енергії, я все чудово бачив і міг оцінити що коїлося навколо. Мене оточували кістки, переважно тварин, але серед них вгадувалися й людські. Значить останні пару століть яма все ж таки використовувалася як жертовник. Зручно, ніхто не помітить і не запідозрить нічого поганого, запах звідси не просочується завдяки пологу, все продумано до дрібниць.

У великій ніші, де темрява була густішою і жирнішою, помітив жертовний вівтар на якому біліли два тіла, все як я й думав. Одне було зовсім свіжим у глибокому стазісі, її ми точно зможемо врятувати, з другим складніше, надто багато порізів і воно без стазису. Відьма мабуть намітила його в брухт, а з другим ще щось планувала зробити. Якщо врахувати що дівчина молода, могла щось виторгувати у бісів на його обмін. Мене пересмикнуло від гастрономічних пристрастей деяких.

Двох не донесу, доведеться знову витрачати сили і левітувати, як давно я цього не робив. Розім'яв пальці, і не торкаючись тіл підняв їх на повітряній подушці, подумав трохи і другу жінку помістив у стазис, після чого обох огорнув коконом темряви, так щоб Настя нічого не побачила, вона ще не готова. Витратив практично весь запас енергії що був, але це вже не так важливо. Впевнений найближчим часом поповню свій резерв.

Зворотний шлях зайняв набагато менше часу. Спочатку сам без зусиль вистрибнув, а потім під жіночий вереск підняв тіла. Я трохи не врахував що відьмочка ще мене не бачила в подібному вигляді, і незрозуміла істота що вистрибує з глибокої ями, напевно налякає дівчину.

Настя.

Від втоми мене страшно хилило в сон, рівно до того моменту, поки я не почула в кущах дивний шелест і клацаючий звук, який страшенно напружував. Прислухалася, ні мені не здалося, он за тими рожевими кущами точно хтось чи щось є.

-Хто там?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍