Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"

- Ходять чутки… - маркіза Лендель схилилась до Айшес, - що син герцога Сіаля пережив те побоїще у столиці!

- Так-так-так! – жваво затараторила Коллет, - правду кажете, Ванессо! Кажуть, що весь цей час юного Сіаля переховували у Лімерії!

- Це зовсім не логічно, - знизала плечима Айша, - по-перше, у короля Елібрії є двоє синів. Якби у нього не було дітей, першим прямим спадкоємцем трону був би його брат, Елестер Сіаль, а потім – син герцога. Тоді, під час заколоту, було б логічно заховати юного Сіаля. Але навіть за таких умов, не було б ніякого сенсу переховувати його у Лімерії цілих вісім років.

- А якщо його дитя викрали? – неочікувано до столу приєднався крон-принц.

Він з’явився наче з повітря, тихо підкравшись позаду Айши. Інші дами тут же підскочили з-за столу і почали розпливатися у реверансах. Айшес же не планувала переривати цей діалог.

- Тоді ще менш логічно, - знизала вона плечима, - якщо тіло дитини не знайшли чи не почав би герцог одразу шукати свого сина? Ви так не думаєте, Ваша високосте?

- Думаю, доля правди у ваших словах є, леді Айшес, - посміхнуся Аймер, - я можу вкрасти вас на невеличку прогулянку?

- Як Ваша високість побажає, - Айше обернулась у пошуках Лукаса, але не побачивши його у саду, піднялась і обернулась до своїх компаньйонок, - зустрінемось за вечерею, леді.

Аймер, як і в минулий раз, запропонував дівчині руку. Та, взявши його під лікоть, знову обернулась. Це не втекло від принца.

- Когось загубили? – легко посміхнувшись, запитав він.

- Ні, - похитала головою дівчина, - Ваша високість має до мене розмову?

- Невже так важко повірити у те, що я скучив за своєю нареченою? – Аймер по дитячому надув губи, - ви розбиваєте мені серце, леді Айшес.

- І все ж?

- Просто я проходив повз і почув вашу розмову, - зізнався Аймер, - леді Байлет мало що тямить у ситуації, що склалась, але її відверто захоплює ця тема. Як і інших дам на цьому пікніку. Вони романтизують ці події. Вважають, що спадкоємець герцога чи то переховується у Лімерії, чи то його тримають тут у заручниках… для них це наче пригодницький роман. А що ви думаєте, леді Айшес?

- Думаю, що романтизувати війну не варто.

- Війну?

- Уявімо, що син герцога дійсно в Лімерії, - почала Айша серйозно, - за будь-якого сценарію його присутність тут – це формально оголошення війни.

- Поки що мені не дуже зрозуміло, що ви мажте на увазі, - Аймер звернув зі стежки до лісу, він обернувся до свого лицаря, - не ходи за нами. Хочу побути зі своєю леді наодинці. Чекай біля намету.

Лицар покірно обернувся і пішов геть.

- Якби його викрали з ціллю шантажу королівської родини, не думаю, що була якась необхідність вичікувати цілих вісім років, аби заявити про це, - міркувала в голос Айша.

- А якщо… - Аймер понизив голос майже до шепоту, - якщо в Лімерії не знали, що він знаходиться тут?

- Переховувати його за наказом герцога також немає ніякого сенсу, як я вже казала раніше, він не є спадкоємцем трону, тож, якщо когось і потрібно б було ховати, то це дітей короля.

- Я маю на увазі інше.

- Все ще думаєте, що дитя викрали? – Айша зітхнула, - немає сенсу викрадати і нічого не вимагати.

- Але якщо ті, хто його викрали, не знали, кого вони спіймали? – обережно запитав Аймер, - кажуть, родині Сіаль служить клан химер-перевертнів, володіючи потужною магією перевтілень і маскувань.

- Хм… тоді це, певно, найбільші ідіоти у всесвіті. Отримати в свої руки такий скарб і того не зрозуміти, - посміхнулась на бік Айшес, - але якщо мислити так… припустимо, хтось викрав сина герцога не знаючи, що то син герцога. Чому ж тоді в Елібрії заявили про смерть дитини?

- Думаю, аби його не почали шукати у Лімерії, - сказав принц, - химери вміють тримати свої секрети при собі. Нашим розвідника вісім років знадобилось, щоб дізнатись про це.

- Тобто, це дійсно правда? – спалахнула Айша, - навіщо тоді влаштовувати мені цей допит?

- Мені був цікавий хід ваших думок, леді, - Аймер зупинився, - до того ж, я хотів, щоб ви першою дізналися про це. Ще до того, як все почнеться.

- Що почнется? – не зрозуміла Айшес.

- Мій батько… - Аймер озирнувся, переконавшись, що за ними ніхто не слідкує, - для нього цей хлопець – ідеальний заручник, розумієте?

-  Можу уявити, - Айша замислилась, - але не розумію, до чого тут…

- Ви ж знаєте, що сина герцога звати Лукас Сіаль?

- Знаю, - кивнула Айша, - а також знаю, що особливістю чоловіків родини Сіаль є багряне волосся.

- Я ні на що не натякаю і не звинувачую вас, Айшес, - серйозно сказав Аймер, - я просто хочу, щоб ви знали…

Він взяв дівчину за руку.

- Коли полювання завершится, до столиці прибуле маг з Вежі. Спеціаліст з маскуючих чарів. Король планує знайти та перевірити кожну химеру у королівстві. І почне, певно, з вас. Адже ви найближче…