Читати книгу - "Друга одіссея"

Минув якийсь час, перш ніж росіяни звикли до його манери жартувати; невдовзі з метою самооборони вони починали сміятися завчасно, навіть коли Керноу говорив цілком серйозно.

Регіт самого Керноу, на щастя, виявився не таким голосним, яким чув його Флойд у шатлі, що підвозив їх до корабля; зрозуміло, що тоді причиною веселощів був алкоголь. Гейвуд побоювався, що Керноу знову дасть собі волю, коли «Леонов» зрештою наздогнав «Діскавері». Та навіть тоді, хоч Керноу й випив достатньо, він тримав себе під контролем, як і сама залізна капітан Орлова.

У цьому житті інженер серйозно сприймав лиш одну річ — свою роботу. На шляху із Землі до корабля він був пасажиром.

Тепер він — член команди.

Розділ 21. Воскресіння Еала

«Ми збираємося розбудити сонного гіганта, — сказав собі Флойд. — Як Еал відреагує на нашу присутність після всіх оцих років? Що він пам’ятатиме про минуле? Чи буде дружнім і привітним до людей?»

Плаваючи біля доктора Чандри в стані невагомості, що панувала на льотній палубі «Діскавері», Флойд не міг змусити себе не думати про запобіжник, установлений і перевірений лише кілька годин тому. Пульт від нього лежав лише за кілька сантиметрів, і Флойд відчував, що носити його при собі зараз не надто розумно. На цій стадії Еал був від’єднаний від усіх систем корабля. Навіть якщо його реактивувати, він являтиме собою мозок без кінцівок, хоч і не без органів чуття. Комп’ютер зможе спілкуватись, але не впливати на роботу корабля. Керноу як завжди влучно описав ситуацію: «Найгірше, що може зробити Еал, це сипати на нас прокльонами».

— Капітане, ми готові до першого тесту, — доповів Чандра. — Я замінив модулі, яких бракувало, і пропустив схеми через діагностичні програми. Здається, усе гаразд, принаймні на цьому етапі.

Капітан Орлова глянула на Флойда, той кивнув. Чандра наполіг, щоб на першій критичній перевірці були присутні лише вони втрьох. Одначе було зрозуміло, що він не надто радів навіть цій нечисленній аудиторії.

— Докторе Чандро, я дозволяю випробовування — кивнула капітан, як завжди дотримуючись протоколу. — Доктор Флойд дав свою згоду, а я сама теж не маю заперечень.

— Перед запуском мушу дещо пояснити, — мовив Чандра тоном, у якому вчувалося роздратування, — система розпізнавання голосу Еала та центри, що синтезують мовлення, повністю зруйновані. Нам доведеться знову вчити його говорити. На щастя, Еал навчається в мільйон разів швидше за людину.

Пальці вченого забігали по клавіатурі, він надрукував із десяток випадкових слів, чітко вимовляючи їх, коли вони з’являлися на екрані. Немов потривожене відлуння слова повторювалися з динаміків, голос був неживий, справді механічний, без жодних ознак інтелекту. «Він нічим не кращий за іграшки, що розмовляють. Вони були в моді ще в моєму дитинстві», — подумав Флойд.

Чандра натиснув кнопку ПОВТОРИТИ, набір слів пролунав знову. Уже було помітно деяке поліпшення, хоча ніхто не міг сплутати промовця з людиною.

— Слова, які я йому дав, мають основні фонеми англійської мови; десять повторень, і він зазвучить цілком прийнятно. Проте мені бракує інструментів, щоб справді добре провести цю терапію.

— Терапію? — запитав Флойд. — Ви маєте на увазі, що у нього… ну, пошкоджено мозок?

— Ні, — відрубав Чандра. — Схема, що відповідає за логіку, у прекрасному стані. Несправний тільки голосовий вихід, але цьому ми хутко зарадимо. Утім, поки що варто перевіряти все біля візуального екрана, щоб уникнути неправильних інтерпретацій. А коли говорите, чітко вимовляйте слова.

Флойд усміхнувся капітанові Орловій і запитав очевидне:

— Як бути з російським акцентом?

— Я певен, що з капітаном Орловою та доктором Ковальовим не виникне жодних проблем. Щодо інших нам треба провести індивідуальні тести. Усі, хто їх не складе, мають послуговуватися клавіатурою.

— Та це, здається, буде ще нескоро. Зараз, схоже, ви — єдина людина, спроможна налагодити спілкування з Еалом. Згодні, капітане?

— Абсолютно.

Тільки короткий кивок свідчив, що доктор Чандра їх чує. Його пальці й далі літали над клавіатурою; колонки слів і символів змінювалися на екрані з такою швидкістю, що жодна людина не змогла б їх сприйняти. Можна припустити, що Чандра був схильний до ейдетизму[15], він міг сприйняти цілі сторінки інформації, лише раз на них глянувши.

Флойд і Орлова вже збиралися залишити науковця виконувати свої таємні богослужіння, коли він несподівано знову згадав про їхню присутність, піднісши руку, немов бажав про щось попередити. Із майже непевним рухом, що суперечив його попереднім швидким і точним діям, Чандра зняв блокування й натиснув єдину відокремлену від інших клавішу.

Тієї-таки секунди без помітної затримки з консолі пролунав голос, що вже не був схожий на механічну пародію людської мови.

Це був розумний, свідомий голос, хоча й тільки на початковому рівні становлення.

— Доброго ранку, докторе Чандро. Це Еал. Я готовий до першого уроку.

Відтак запала хвилина приголомшеної тиші, а потім, підкорюючись першому імпульсу, двоє спостерігачів покинули палубу.

Гейвуд Флойд ніколи б у це не повірив, якби не побачив на власні очі. Доктор Чандра плакав.

Частина ІV. Лагранж

Розділ 22. Старший брат

— …Це чудова новина про маленького дельфінчика! Можу уявити, яким захопленим був Кріс, коли щасливі батьки припливли до будинку з малюком. Якби ти чула охи та ахи моїх колег, коли ми дивилися відео, де вони плавають разом і Кріс катається на спині свого нового друга. Вони запропонували назвати дельфіна Спутнік, що означає не лише супутник, а й товариш.

Вибач, минуло досить багато часу від мого останнього повідомлення, але з того, що говорять у новинах, ти можеш собі уявити, яку величезну роботу ми маємо виконати. Капітан Таня навіть послабила свій контроль над суворим дотриманням графіка; кожна проблема, що постає, має бути розв’язана негайно тим, хто на чергуванні. Ми спимо тоді, коли вже не можемо стояти.

Думаю, наша команда може пишатися тим, що зробила. Обидва кораблі працюють, і ми скоро завершимо тестувати Еала. Через кілька днів дізнаємося напевно, чи можна йому довірити управління «Діскавері», коли ми відлетимо для останнього рандеву зі Старшим братом.

Не знаю, хто перший його так назвав; росіянам, зрозуміло, це ім’я не дуже подобається. Вони воліють називати його нашою офіційною абревіатурою МАТ, часто саркастично зазначаючи, що найкраще в цій абревіатурі — мільярд кілометрів від Тіхо. Ще Боумен доповідав про відсутність магнітних аномалій, отож єдина схожість цього артефакту з МАТ-1 — це форма. Коли я запитав своїх російських колег, як же тоді назвати ту штукенцію, вони зійшлися на «Заґадка», що означає