Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Допустімо, «ла-ла-ла» намагалися вимкнути (і вже не вперше), але чи то опис артефакту був неповним, чи то творці самі до кінця не розуміли властивостей свого творіння, отримати вдавалося лише ще одну хвилю хаосу. Якщо, звичайно, те, що роблять сектанти, було спробою відключити, тому що мій мозок відмовлявся розуміти, як, перекривши кран, можна наповнити окропом три відра і кухлик.
Я спробував заразити своїми сумнівами оточення, але безуспішно.
— Ця їхня Літургія Світла — типовий ритуал переривання, авторитетно заявив Чарак. — Як Кайдани, лише більше.
Угу. От скажіть мені, скільки разів треба повернути рубильник, щоби лампочка згасла? Чорне Джерело норовисте, але навіть на живій людині Кайдани Вибавлення достатньо повторити тричі, і воно не повернеться, а Чудесники зі своєю Літургією на рекорд пішли.
— І як це пояснює, чому нежитів потім стає більше?
— Це вже деталі, — відмахнувся старий.
Я з ним категорично не погоджувався. З мого досвіду, багато хто надає перевагу тому, щоби судити про реальність зі слів інших людей, замість того, щоби напружувати звивини і співставляти факти. От і зараз, отримавши пояснення, чорні їм повністю задовольнилися, їм було плювати, що катастрофи, які сталися після запуску «ла-ла-ла» в запропоновану концепцію не вписуються. Мене ж гнала вперед звичка до алхімічної строгості. В моїй справі можна залишитися без очей, просто переплутавши порядок додавання в пробірку тих самих рідин або склавши реагенти надто великою купкою, а тут — смертні чари на дев’ять жертв. Що саме робить з древнім артефактом Літургія Світла, залишалося для мене загадкою; щоби розгадати її, треба було подивитися на Світову Вісь власними очима, а значить — ще раз спуститися вниз. Попри пости НЗАМПІС і понатикані навколо охоронні амулети. Вони навіть сміттєзвалище ними забезпечити не полінувалися — згідно офіційної версії, Чудесники планували підірвати Замок Короля через розташовані під ним катакомби.
Ну, і як я це зроблю? Що за питання? У мене ж є Ларкес!
Глава 54
«Я почуваюся інквізитором.»
Ця думка, з’явившись раптово, так і залишилася в мозку. Чи слід було думати: «Я знаю, що відчуває інквізитор?» Вперше за чверть століття служби Конрад Бер не був впевнений, що підходить на свою посаду.
Редстонське управління НЗАМПІС тріщало від затриманих. Не те щоби оголошених сектантами було надто багато, просто, «нагляд» ніколи не орієнтувався на роботу з людьми, тому просторих застінків у своєму розпорядженні не мав, а передавати справу в руки жандармів міністерство категорично відмовлялося. Громадяни не повинні сприймати арешти як масовий терор! З тої ж причини Бер не міг віддати заарештованих на базу очистки — хтось міг сприйняти такий хід за таємну розправу. Все повинно виглядати так, наче нагляд затримав звичайних містиків, і начальству було плювати, що все зайшло надто далеко.
В коридорах шуміли родичі, намагаючись визнати долю заарештованих, снували посильні і слідчі з папками в руках. Оскільки місця в підвалах не вистачало, затриманих водили на допити у нове крило будівлі, і про появі конвою всякий раз доводилося розганяти присутніх. А через всю цю суєту незворушно перли бойові маги, які зовсім не хотіли розуміти переміну обставин. Ну, треба їм сюди зараз, і все!
— Я не розумію, про що ви говорите.
Паровоз сумно зітхнув. Мужчина напроти нього здригнувся.
По-хорошому, Беру тут не місце. Але хороших емпатів, здатних розговорити ось таких в’язнів, не вистачало, а формальності треба було витримати.
— Вас звинувачують в тому, що повністю усвідомлюючи наслідки свого вчинку, ви провели над громадянином Пітером Парсоном заборонений ритуал зміни свідомості, відомий як Місячне Причастя.
— Я не розумію, про що ви говорите…
— Відбиток вашої аури залишився на потерпілому. — Чорного мага в такій ситуації ні в чому переконувати не треба було би. — Я знаю, він був неідеальним, але він був людиною, а ви перетворили його на інструмент. Во ім’я справедливості і життя майбутніх поколінь, чарівникам заборонено використовувати людей в якості… сировини.
— Я не розумію, про що ви говорите. Я не розумію, про що ви говорите….
«І що образливо, сусіди, напевне, співчувають цьому мерзотнику. Піт Парсон — п’яниця і дебошир, який не давав життя жінці і дітям, а після розмови став зразковим сім’янином без шкідливих звичок. Люди бачать те, що хочуть бачити.»
— А те, що тільки строга, формальна і повна повага до цілісності людської психіки є запорукою існування магів, ви розумієте? Зараз міщани вдячні вам за те, що ви позбавили їх від витівок Парсона, а завтра вони роздивляться, на що він перетворився, і розмова піде інакше!
Паровоз мав щастя спостерігати жертву заборонених чарів, що проживала нині в тюремній лікарні. Штатний емпат легко і швидко продемонстрував слідчому лакуну свідомості, яка змушувала нещасного в певні моменти ціпеніти, робити некоординовані рухи, навіть задихатися. На думку експерта, настільки глибоке втручання не могло бути скомпенсованим, Піта Парсона офіційно визнали несповна розуму.
«Минулого року на його очах собаки до смерті закусали дитину, і ті ж самі сусіди обурювалися, чому дорослий чоловік нічого не робив. Цікаво, як? Був цей бідолаха кінченим мерзотником чи загримованим ангелом, тепер нормальну людину він нагодував лише зовні. Але люди бачать те, що хочуть бачити.»
— Я не розумію, я не розумію…
— Добре, не розумієте. Але історію знати повинні! Білі славляться своєю допитливістю. І про те, що діяльність інквізиції включала в себе не лише полювання на чаклунів і боротьбу з потойбічними феноменами, але і захист таких, як ви, від гніву добрих громадян, ви неодмінно хоч раз десь читали. За будь-якої невдачі люди починають шукати винних на стороні, і, природньо, знаходять Думаєте, закони — чиясь примха?
Затриманий мовчав. Значить, слухає — найбільш вперті екземпляри сектантів затикали вуха і співали псалми, аби лише заглушити голос розуму. На погляд Бера, переконання, настільки вразливі до критики, були не варті виїдженого яйця.
— Добре, пес з ними, з законами, тут все ясно, і в протокол занесено. Ви мені інше скажіть: чому вдарити Парсона по морді, коли він знущався з жінки, ви не могли, а вибити йому ґлузд — запросто? Мова ж не про його благо, а про те, що він не міг дати вам
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова», після закриття браузера.
