Читати книгу - "Друга фундація"

меншість наділена здібностями повести Людину до значно складнішої психологічної науки; і цінності, отримані при цьому, хоч і значно довговічніші, проте не настільки очевидні і помітні. Крім того, така орієнтація спричинила би появу диктатури «розумово вищих», тобто фактично людей, які вивищуються над іншими, що, своєю чергою, викликало би обурення і вона не могла би зоставатися стабільною без застосування сили, а це зрештою відкинуло би людство до тваринного рівня. Такий розвиток подій є для нас неприйнятним і його слід уникати.

– І який же у такому разі вихід?

– Виходом є план Селдона. Він розроблений і підтримується у такий спосіб, що за тисячу років після початку його реалізації – через шістсот років від поточного моменту – буде створено Другу Галактичну Імперію, в якій людство дозріє до визнання панівної ролі психології. За той самий період часу Друга Фундація в ході свого розвитку виплекає групу психологів, готових прийняти керівництво Імперією. Або ж, як я сам часто думав, Перша Фундація забезпечуватиме фізичну структуру єдиного політичного утворення, а Друга – психологічну структуру вже готового правлячого класу.

– Розумію. Доволі адекватно. Як ви вважаєте, чи зможе якась інша Друга Імперія, навіть якщо вона виникне у терміни, передбачені планом Селдона, виконати цей План?

– Ні, Спікере, я так не вважаю. Є кілька можливих Других Імперій, які можуть сформуватися у період від 900 до 1700 років після початку дії Плану, але лише одна з них може бути справжньою Другою Імперією.

– І, висновуючи з усього сказаного, чому необхідно приховувати існування Другої Фундації – перш за все, від Першої Фундації?

Студент спершу помислив про якийсь підступ у запитанні, але не знайшовши його, обережно відповів:

– Із тієї самої причини, з якої деталі Плану, як і весь він загалом, повинні приховуватися від людства. Закони психоісторії мають статистичну природу і стають неефективними, якщо дії окремих людей мають довільний характер. Якщо значна група людей дізнається деталі Плану, то їхні дії ґрунтуватимуться на цьому знанні, а отже, втратять свою випадковість у сенсі аксіом психоісторії. Інакше кажучи, їхні дії вже не будуть абсолютно передбачуваними. Перепрошую, Спікере, але я відчуваю, що моя відповідь є незадовільною.

– Добре, що ви це відчуваєте. Ваша відповідь є доволі неповною, бо саме Друга Фундація повинна бути втаємничена, а не просто План. Другу Імперію ще не сформовано. Ми все ще маємо суспільство, яке може обуритися через існування правлячого класу психологів, яке боятиметься його розвитку і боротиметься проти нього. Ви розумієте це?

– Так, Спікере, розумію. Цей момент ніколи не підкреслювали…

– Не применшуйте. Це ніколи не робилося на заняттях, але ви мали би дійти подібного висновку самостійно. Цими проблемами, як і багатьма іншими, ми займатимемося зараз і в найближчому майбутньому під час вашого учнівства. Ми побачимося з вами знову за тиждень. До того часу я хотів би отримати від вас коментарі щодо певної проблеми, яку я зараз окреслю. Мені не потрібна повна і точна математична обробка. На це навіть експерт згаяв би рік, не кажучи вже про ваш тиждень. Мені потрібні вказівки на певні тенденції та напрямки…

Тут, у Плані Селдона, наявне розгалуження, що відбулося приблизно півстоліття тому. Необхідні деталі додаються. Ви помітите, що реальність, передбачена цим напрямком, розходиться з усіма побудованими прогнозами, а її ймовірність менше одного відсотка. Ви повинні визначити, скільки часу триватиме це відхилення, перш ніж стане невиправним. Оцініть також імовірний фінал у разі, якщо його не буде виправлено, і запропонуйте розумний метод корекції.

Студент навмання ввімкнув монітор і з кам’яним обличчям узявся переглядати фрагменти, що з’являлися на крихітному, вбудованому екрані.

– Чому саме ця проблема, Спікере? – запитав він. – Очевидно, що вона має інше значення, крім суто наукового.

– Дякую, мій хлопчику. Як я й очікував, ви напрочуд кмітливий. Ця проблема не вигадана. Приблизно півстоліття тому Мул увірвався в галактичну історію і впродовж десяти років був найвпливовішим чинником у Всесвіті. Його появи не передбачили і не прорахували. Він серйозно викривив План, але не фатально.

Однак щоб зупинити його, перш ніж він справді стане фатальним, ми змушені були взяти активну участь у боротьбі проти нього. Ми проявили себе і, що значно гірше, частину своєї сили. Перша Фундація дізналася про нас, і їхні дії тепер ґрунтуються на цьому знанні. Візьміть до уваги цю проблему. Тут. І тут.

Звичайно, ви нікому про це не розкажете.

Запала пауза, поки студент із жахом усвідомлював сказане.

– Отже… план Селдона зазнав краху? – нарешті запитав він.

– Поки ні. Але він може зазнати краху. Імовірність успіху поки що дорівнює 21,4 відсотка, згідно з останніми оцінками.

9. Змовники

Доктор Дарелл і Пеллеас Антор проводили вечори у дружному спілкуванні, а дні витрачали на приємні, хоч і незначні справи. Все скидалося на звичайні гостини. Доктор Дарелл відрекомендував юнака як кузена з окраїни космосу, й інтерес до нього швидко згас.

А якщо вряди-годи хтось і цікавився ним, то доктор Дарелл, не замислюючись, відповідав «так» або «ні». Якось він розіслав відкритим каналом запрошення на вечірку з такими словами:

«Хочу познайомити вас із моїм кузеном».

Аркадія ж готувалася до уроків по-своєму. Щиро кажучи, її дії навряд чи можна було назвати чесними.

Наприклад, у школі вона схилила Олінтуса Дама віддати їй саморобний, автономний звуковловлювач, використавши при цьому методи, які могли свідчити про те, що у майбутньому вона становитиме небезпеку для всіх чоловіків, з якими її зведе доля. Якщо уникнути подробиць, то вона просто продемонструвала таку зацікавленість відомим хобі Олінтуса (той мав домашню майстерню) у поєднанні з неабияким інтересом і до його опецькуватої персони, що нещасний юнак неждано-негадано піймав себе на тому, що він: 1) довго і натхненно розповідає про принципи дії гіперхвильового двигуна; 2) що в нього паморочиться в голові від цих великих, звабливих очей, які так чарівливо дивляться на нього; і 3) що він залюбки віддає в її руки свій найгеніальніший витвір – той самий звуковловлювач.

Після цього Аркадія підтримувала дружні стосунки з Олінтусом лише настільки, наскільки це було потрібно, щоб вибавитися від будь-яких можливих підозр, що причиною дружби був звуковловлювач. Ще кілька місяців після того Олінтус подумки повертався до цього короткочасного періоду свого життя, але бачачи, що його розкошування дійшло свого кінця, позітхав і дав собі спокій.

Коли ж із настанням сьомого вечора у вітальні доктора Дарелла за наготовленим столом і без тютюну зібралися п’ятеро чоловіків, стіл Аркадії нагорі зайняв той самий, але ретельно замаскований виплід винахідливості Олінтуса.