Читати книгу - "Порожня труна"

вас, бо вигляд у вас був підозрілий.

І тоді ці типи в зім'ятих капелюхах та довгих плащах повернули назад і щезли поміж дерев Булонського лісу.

Минуло кілька днів. Якось по обіді Ме Тірело, повірений при цивільному суді департаменту Сена, контора якого містилася в передмісті Сент-Оноре, повернувся з Палацу правосуддя набагато раніше, ніж звичайно.

Це вразило й збентежило клерків, які, знаючи, що хазяїн, як правило, не повертається раніше п'ятої години, грали в карти чи збиралися йти на іподром, де мали відбутися кінські перегони.

Ме Тірело був маленький, завжди збуджений меткий чоловічок, контора якого процвітала. Він мав численну багату клієнтуру, і молодий повірений, — а йому, може, й тридцяти не було, — умів поєднати безмірну добродушність з надзвичайною компетентністю.

Говорили, що йому немає рівних у тому, щоб підготувати судову справу й висвітлити її найтемніші й найзаплутаніші обставини.

Тільки-но Ме Тірело вернувся до свого кабінету і в конторі знову запанував порядок, як наймолодший із клерків, що водночас і прислуговував, вибіг на дзвінок у передпокій, звідки відвідувачі могли потрапляти прямо до кабінету хазяїна, не заходячи до великої кімнати, де сиділи клерки.

Хлопчак відчинив двері й, повернувшись від Ме Тірело, з таємничим виглядом оголосив:

— Ой яка розкішна жінка щойно зайшла до хазяїна… Ой яка ляля!

І він уже зібрався змалювати її в деталях завжди охочим його слухати колегам, та старший клерк суворим тоном осадив балакуна:

— Коли ти й далі обговорюватимеш наших клієнтів, то я виставлю тебе за двері.

Погроза справила своє враження, і хлопчина замовк. А в кабінеті повіреного розпочалася розмова між ним і його відвідувачкою.

Це була гарна, елегантна жінка, звичайно, з вищого світу. Вбрана в темне, вона приховувала риси свого обличчя за білою з кольоровими візерунками вуалеткою.

Ме Тірело, який був вражений бентежною чарівністю цієї жінки, пометушившись за своєю звичкою й без будь-якої потреби походивши по кабінету, сів, нарешті, за величезний письмовий стіл, що стояв посередині кімнати.

Молода жінка, влаштувавшись у кріслі навпроти нього, підняла вуалетку й спитала:

— Ну як, метре Тірело, що у вас нового? Повірений уклонився.

— О мадам, у мене завжди є якась новина, бо щодня щось та відбувається, і в міру того, як час спливає, ми неухильно наближаємося до мети, яку собі поставили.

На ці туманні слова клієнтка відповіла різким нетерплячим жестом.

— Звичайно, це так, — погодилась вона, — але я була б дуже рада дізнатися про те, що саме ви називаєте «новиною».

— Ось дивіться. — І Ме Тірело розгорнув теку, з якої висипалася купа різних кольором і розміром папірців. — Передусім тут виклик у суд з викладом претензій. Може, ви хочете прочитати?

— Ні, спасибі, я вже давно знаю все це напам'ять.

І виявляючи своє знайомство з юридичними процедурами, вона спитала:

— Справу вже подано в суд?

Ме Тірело підніс руки догори.

— Ще ні, добродійко, ще ні… Не треба ставити воза перед кіньми, ми повинні спочатку пройти через усі звичайні формальності. Проте з огляду на мої зв'язки в Палаці правосуддя, я можу вас запевнити, що процес завершиться дуже швидко, особливо якщо ваш чоловік не чинитиме спротиву. Я певен, що голова суду нам сприятиме.

Жінка, здавалося, була задоволена запевненнями свого співрозмовника. Після короткої мовчанки вона сказала:

— Претензій, викладених у позові, на мій погляд, досить, щоб я напевне одержала розлучення, але мені відомо, що суддям треба розставити всі крапки над «і», тож я була б дуже рада мати якийсь формальний аргумент, щось ясне й чітке.

Ме Тірело втиснувся в крісло й поглядав на свою клієнтку з веселим самовдоволенням.

— Що саме ви маєте на увазі? — запитав він.

— Саме те, що мені був би потрібен досить вагомий доказ невірності мого чоловіка. Якесь певне свідчення.

Очевидно, нервове виснаження давалося взнаки. Їй довелося помовчати, збираючись із силами. Потім вона провадила:

— Як я пригадую, метре Тірело, ви пообіцяли мені зробити все можливе, щоб дістати таке свідчення!

Повірений слухав клієнтку, ледь посміхаючись. Очевидно, у нього були відомості, що могли приємно вразити клієнтку. І чітко вимовляючи кожне слово, він сказав:

— Хочу зробити вам приємність, моя люба добродійко. Я в змозі задовольнити ваше побажання. В мене є такі докази.

Ме Тірело не сподівався, що його слова справлять на жінку подібне враження. Вона підвелася, почервоніла, її кулачки в білих рукавичках стислися так, що здалося, наче їх зсудомило.

— Що ви кажете? Ви маєте докази невірності мого чоловіка?

Повірений не помітив її дивної розгубленості. Як людина певна себе, він похитав головою.

— Звичайно, маю. Якщо я беруся захищати інтереси свого клієнта, то докладаю до цього всі свої зусилля. Мушу вам сказати, що заходи, яких я вживав, щоб роздобути ці докази, бездоганні з точки зору судових органів, але як світська людина я б відмовився їх використовувати. Проте як юрист я змушений до них вдатися. Адже я повинен збирати всі докази, які б дозволили мені з успіхом захищати моїх клієнтів перед правосуддям.

Ме Тірело говорив пишномовно; він же був повірений, а не просто адвокат, що він завжди підкреслював. Часто він зловживав пустослів'ям, з задоволенням слухаючи сам себе; виклад справи забирав у нього вчетверо більше часу, ніж було потрібно, що вкидало в розпач його підлеглих, яким доводилося працювати до восьмої чи дев'ятої години вечора.

Однак якби всі клієнти були такі, як ця молода жінка, то бесіди з ними завершувалися б набагато швидше. Вона не дуже дослухалася до балаканини повіреного, що лилася, наче пісня. Вона нетерпляче обірвала його.

— Все це слова, пане, — сердито сказала вона. — Мені потрібні докази. Так, докази, докази. Мені потрібні докази невірності мого чоловіка, яким я можу повірити, чуєте?

Дедалі розпалюючись, вона схопила на столі повіреного