Читати книгу - "Право на істину, Олег Костянтинович Романчук"

за атракціон? Ну, це треба починати здалеку. Ви згодні? Чудово. Бачите, у наш час стресів, інфарктів, нервових потрясінь, різноманітних психічних захворювань, які тягне за собою цивілізація, наша фірма “Урлауб” поставила перед собою завдання створити систему розважальних закладів, які б у повній мірі сприяли відпочинку обивателя. Гер Закс, на диво, чудово орієнтується в запитах наших громадян, а особливо молоді.

Соціологічна група нашої фірми прийшла до висновку, що люди потребують після роботи кардинальної зміни обстановки, нових вражень, нового товариства, сильних емоцій і гострих відчуттів. Всякі там дискотеки, туристські мандрівки, пляжування на Мальдівах чи Цейлоні — все це до пори до часу. Під час подібних відпочинків у голови навіть порядних громадян починають проникати небажані для демократичного устрою думки. Це достеменний факт.

Бар “Фронт” став нашим пробним закладом. Щоправда, попервах ми самі не підозрювали, що він стане трампліном для створення “Урлауба”. І тільки гер Закс із своїм масштабним мисленням зумів побачити в нашому зачинанні контури майбутньої фірми. До речі, як вам, чиновникові відомства по охороні конституції, подобається в нашому барі? Мені приємно чути позитивну відповідь. Як і ви, ми також повинні бути добрими психологами: відвідувач потрапляє в атмосферу, яка максимально імітує фронтову — магнітофонні записи вибухів артилерійських снарядів, авіабомб, кулеметної та автоматної стрілянини. Дизайнери і художники також попрацювали на славу: мішки з піском, бліндаж, лазарет з пораненими, які стогнуть і лаються на чім світ стоїть, тут же димить кухня. Обслуговуючий персонал у військовій формі. Відвідувачам видають котелки і баклажки, щоб наповнити їх, треба вистояти у черзі до польової кухні.

Ні, жодних неприємностей з властями у нас не було. Щоправда, ліві намагалися підняти проти нас кампанію в пресі, навіть пробували пікетувати бар, однак хлопці з НДП швидко навели порядок. Сам голова верховного суду нашої землі висловив обурення втручанням лівих у приватне підприємство.

Тепер ми плануємо відкрити десятків зо два подібних барів по всій країні. По-моєму, це здорово! Як ви гадаєте? По очах бачу, що такої ж думки. Це прекрасно, коли тебе розуміють представники уряду. Скажу вам, що у нас з гером Заксом є ще одна ідея, котру вже почали втілювати…

Зрозумів, зрозумів. Вас найперш цікавить, за яких обставин і коли я познайомився з гером Заксом? Відповідаю: близько року тому, в цьому барі. Минуло трохи більше місяця, як “Фронт” почав функціонувати. Бажаючих відвідати модний бар більшало з кожним днем. Що за публіка? Переважно молодики і їх подружки з “Націонал-соціалістського фронту дії — національних активістів”. Середній вік — двадцять п’ять років. Через годину тут їх буде повнісінько. Приходять сюди і ветерани. Знаєте, ностальгія. Вони майже завжди тиснуть мені руку і кажуть, що “Фронт” вселяє надію… Надію в що? Не будемо такими доскіпливими, гер Брукгарт. Ви самі прекрасно все розумієте. Краще-но я продовжу розповідь про наше знайомство з Ульріхом Заксом.

Глава концерну завітав сюди разом із своєю секретаркою Ерікою, Шмідт. Виявилось, дівчина вже давно із захопленням розповідала своєму шефу про модерний бар. Словом, заінтригувала його. До всього, вона моя сусідка по будинку. Отож з повним правом відрекомендувала мені Ульріха Закса (я саме завітав до свого закладу поглянути, як обслуговуючий персонал справляється зі своїми обов’язками).

Глава “Вальтера унд Закса” вельми прихильно поставився до мого починання. Відвідання “Фронту” його навіть зворушило. Того ж вечора Ульріх Закс поділився зі мною деякими своїми планами. Як я зрозумів, ця людина вже давно виношувала щось подібне до мого бару, щоправда, в дещо іншому плані. Відвідини “Фронту” остаточно переконали його в тому, що справа потрібна.

Він запропонував мені спілку, гроші. Я охоче пристав, перед тим поцікавившись, у чому полягає ідея створення фірми “Урлауб”.

Закс почав з того, що запитав, чи не відома мені гра у вбивць, якою нині захоплена університетська молодь у Сполучених Штатах. Ви, напевно, чули. Це коли кожен учасник гри полює за іншим, імітуючи вбивство. Вам, скажімо, можуть скинути на голову подушку, до якої буде пришпилена цидулка з написом: “Це мішок вагою 100 кілограмів”, або підкласти в постіль предмет, який імітує вибухівку. За всім цим стежить авторитетний арбітр.

Після такої преамбули гер Закс пояснив, що вже давно хотів утнути щось таке, що, за його словами, добряче струсонуло б напівсонного обивателя й водночас показало: війна не настільки страшна штука, про яку патякають ліві. Що він мав на увазі? Відверто кажучи, навіть я, людина з досвідом у таких справах, не зовсім уторопав, до чого хилить мій співрозмовник. Але незабаром усе стало на свої місця. Річ у тім, що під час війни гер Закс служив в СС. Був помічником коменданта якогось невеличкого концтабору, через що й донині має деякі непорозуміння з Фемідою. Колишніх “кацетників” ще доволі є поміж нас, знаходяться і типи з Центрального відомства по розшуку нацистських злочинців у Людвігсбурзі. Ці також полюбляють пхати свого носа куди не слід. Навіть мені намагалися інкримінувати неофашизм. Ви тільки подумайте!

Пардон, я дещо ухилився. Так ось. Гер Закс вирішив продемонструвати усім, що концентраційні табори були всього-на-всього виховними закладами. З цією метою він загорівся бажанням створити кілька “шоу-концтаборів”, де все мало бути максимально наближене до дійсності. Громадяни нарешті б дістали змогу провести уїк-енд чи відпустку в умовах зразкового порядку і дисципліни. Левову частину витрат він брав на себе, а я, як людина з певним досвідом у сфері розважальної індустрії, очолюю новоутворену фірму “Урлауб” і добираю відповідний штат. Ну, звичайно, “Фронт” увійшов до нашої фірми. Єдина умова, яку поставив переді мною гер Закс — це не афішувати його ім’я. Ха! Ви — це інша справа. Вам я можу розповісти все. Що було далі? Слухаючи нашу розмову, Еріка докинула, що читала, ніби в Англії вже існує щось подібне. “Дилетанти”, — презирливо скривився гер Закс.

Так. Юридично все оформлено належним чином. Усе в рамках конституції. Отож за якихось півроку табір був збудований — точнісінька копія тих, які будувало відомство Гіммлера та організація Тодта в тридцяті роки. Колючий дріт, дерев’яні бараки, вишки з кулеметами. Словом, усі аксесуари та реалії тих часів і тих виховних закладів. Правда, крематорій нам таки не