Читати книгу - "Чи мріють андроїди про електричних овець?, Філіп Кіндред Дік"

— Він не повернеться, правда, містере Крамс? Я насправді його дуже боюся; він такий дивний.

— Якщо він має нагорі у своєму говеркарі труп убитої ним людини, то він точно не повернеться, — патрульний підштовхував Ріка у спину. Обоє піднялися ліфтом на дах будівлі оперного театру.

Відчинивши двері Рікового говеркара, патрульний Крамс мовчки оглянув тіло Полокова.

— Андроїд, — мовив Рік. — Мене послали по нього. Він мало не вкоротив мені віку, вдаючи...

— У Палаці правосуддя запишуть усі ваші свідчення, — перебив його патрульний Крамс. Він підштовхнув його до свого тут же припаркованого говеркара з великою поліцейською емблемою; вже сівши у кабіну, по рації викликав наряд, щоб забрали останки Полокова. — Гаразд, Декарде, — сказав він і вимкнув рацію. — Тоді летимо.

З двома чоловіками на борту патрульний говеркар стрімко злетів із даху й узяв курс на південь.

Рік одразу помітив, що все відбувається якось не так, як належиться. Патрульний Крамс повів свій говеркар в іншому напрямку.

— Палац правосуддя на півночі, на Ломбард-стрит, — зронив Рік.

— Старий Палац правосуддя, — виправив його патрульний Крамс. — Новий — на Мішен-стрит. На Ломбард-стрит — стара розвалюха. Там уже роками нікого немає. Невже останнього разу вас заарештовували аж так давно?

— Відвезіть мене на Ломбард-стрит, — наполягав Рік. Тепер він усе збагнув; ось чого можуть досягти андроїди, працюючи разом. Це його останній політ; йому кінець: чого мало не сталося з Дейвом... з ним таки станеться.

— А співунка нічогенька, правда? — запитав патрульний Крамс. — Звісно, у такому костюмі багато не побачиш, що там у неї під одягом. Але, здається, таки до біса знадна.

— Зізнайтесь, ви — андроїд, — мовив Рік.

— З якого це дива? Ні, я — не андроїд. Це ви вештаєтеся по місту, вбиваєте людей і кажете, що вони — андроїди, правда ж? Тепер мені зрозуміло, чому міс Люфт так вас боїться. Добре, що хоч патрульного викликала.

— Тоді відвезіть мене до Палацу правосуддя на Ломбард-стрит.

— Я ж вам уже пояснював...

— Це забере тільки три хвилини, — провадив Рік. — Хочу переконатися на власні очі. Я щодня ходжу туди на роботу; тому хочу переконатися, що там уже роками, як ви кажете, нікого нема.

— А, може, це ви — андроїд. Отой з фальшивими спогадами, яких випускають деякі фірми? — патрульний Крамс холодно посміхнувся й далі летів на південь.

Пригнічений усвідомленням своєї поразки й повного провалу, Рік втиснувся у сидіння. Безпомічно чекав, що станеться далі. Хай там що задумали андроїди, він уже потрапив у їхні лапи. «Але одного із них я все-таки порішив, — сказав він собі подумки. — Я порішив Полокова. А Дейв — навіть двох».

Пролітаючи над Мішен-стрит, поліцейський говеркар патрульного Крамса почав заходити на посадку.

Розділ 10

Будівля Палацу правосуддя на Мішен-стрит, до якої знижувався говеркар, постала серед низки шпилів у стилі бароко; сучасна, трохи химерна, однак приваблива будівля сподобалася Рікові Декарду, за винятком однієї деталі. Він ніколи її раніше не бачив. Поліцейський говеркар приземлився. А за кілька хвилин він уже давав свідчення.

— 304, — сказав патрульний Крамс сержантові за високим столом. — Ще подивіться 612.4. Стверджує, що працює в управлінні.

— 406.7, — мовив сержант, заповнюючи форму протоколу; писав він спроквола, ніби знічев’я. Нічого особливого, рутинна робота, про що свідчила його поза й вираз обличчя.

— Туди, — вказав патрульний Крамс Рікові, підводячи його до невеликого білого стола, за яким технік уже тримав напоготові знайоме обладнання. — Зробимо енцефалограму. Ідентифікуємо вас.

— Знаю, — різко відповів Рік.

Давним-давно, коли ще сам був патрульним, він підштовхував до схожого стола не одного підозрюваного. До схожого, але не саме до цього.

Коли зробили енцефалограму, його знову привели в добре знайому йому кімнату; мимоволі Рік почав складати список своїх цінних речей, які залишить дружині. «Якесь безглуздя, — подумки сказав він собі. — Що це за люди? Що це за будівля? Якщо вона стоїть тут давно, то чому ми про неї дотепер нічого не знали? І чому вони нічого не знають про нас? Два паралельних поліцейських управління, — розмірковував він, — наше і їхнє. Але ми з ними, наскільки мені відомо, досі ніколи не перетиналися. А можливо, хтось таки контактував,— подумав він.— Може, це вже не вперше. Важко повірити, що раніше нічого схожого не траплялося. Якщо вони, звісно, насправді служать у поліцейській структурі державної служби; якщо вони, звісно, є тими, за кого себе видають».

Чоловік у цивільному зрушив з місця; розміреними, впевненими кроками він підійшов до Ріка Декарда, зацікавлено його розглядаючи.

— За що затриманий? — запитав він патрульного Крамса.

— Підозрюється в убивстві людини,— відповів Крамс. — Ми знайшли труп у його говеркарі, але він стверджує, що це андроїд. Ми перевіряємо, проводимо аналіз кісткового мозку в лабораторії. Видає себе за офіцера поліції, мисливця за головами. Проник у жіночу гримерку і ставив двозначні запитання. У співачки виникли сумніви щодо його намірів, і вона телефоном викликала наш наряд.

Зробивши крок назад, Крамс запитав:

— Візьметеся за його справу, сер?

— Візьмуся, — старший поліцейський у цивільному — голубоокий, з тонким довгим носом і невиразними губами — зирив на Ріка, потім потягнувся рукою до його портфеля. — Що там у вас, містере Декард?

— Усе необхідне для проведення профільного тесту Войґта-Кампфа, — промовив Рік. — Я саме тестував підозрювану, коли мене заарештував патрульний Крамс, — він бачив, як поліцейський у цивільному оглядає кожен елемент пристрою. — Питання, які я ставив міс Люфт, — це стандартні запитання тесту В.-К., надруковані у...

— Ви знайомі з Джорджем Ґлісоном і Філом Ренієм? — запитав поліцейський у цивільному.

— Ні, — відповів Рік; ані перше, ані друге ім’я йому ні про що не говорило.

— Вони мисливці за головами в Північній Каліфорнії. Обидва прикріплені до нашого управління. Може, зустрінетеся з ними, коли вже потрапили до нас. Ви — андроїд, містере Декард? Чому я вас питаю? Річ у тому, що вже кілька разів до нас потрапляли андроїди-втікачі, які видавали себе за мисливців за головами з інших штатів і твердили, мовляв, вони переслідують у нас своїх підозрюваних.

— Я — не андроїд, — заперечив Рік. — Можете застосувати щодо мене тест