Читати книгу - "Штучний стан"

він не повідомив про заплановану поїздку заздалегідь. Вони нічого не запідозрили; Ніхто не знав, що транспорт може мати настільки складного бота, що той міг підробляти людей у ​​кормі. Я напевне цього не знав.

Замки були несумісні, але АРТ вирішив цю проблему, втягнувши човник у порожній модуль, призначений для лабораторного простору. Я тільки ми сіли, він наповнив модуль атмосферою, а потім розблокував нам шлюз. Я встав і поніс Тапан назовні і вгору до доступу до головної секції. ComfortUnit йшла за мною.

Медсистема була готова до того моменту, як я зайшов і поклав Тапан на платформу. Безпілотники засвистіли навколо мене, і я отримав інструкцію від каналу MedSystem про зняття взуття та одягу. Коли кабінка закрилася навколо неї, я опустився біля платформи.

Вона була зараз там, медсистема тримала її під контролем, закінчила оцінку і почала працювати. Навколо мене закружляли два медичних безпілотники, один пірнув у бік мого плеча, а інший тикав щось у рану на моєму стегні. Я їх проігнорував.

Прилетів більший дрон з сумкою Тапан, з її заплямованою кров'ю курткою та з моїм рюкзаком. АРТ передавав мені види з інших безпілотників, які все ще перебували в шатлі. Четверо людей в човнику були ще живі, хоч і без свідомості. АРТ відправив безпілотників для очищення та стерилізації моїх рідин і крові Тапан у салоні човника. Він уже витер пам'ять пілот-бота і видалив всі дані безпеки. Він також недбало поспілкувався з органом контролю за запуском з транзитного кільця з підробленим підписом корму від одного з мертвих людей.

Я спостерігав, як безпілотники закінчують і відступають, потім АРТ запечатав шатл і запустив його з планом польоту назад до RaviHyral. Пілот-бот посадить човник, наповнений вбитими і жахливо пораненими людьми, і ніхто не знатиме, що вони не робили цього один з одним, аж поки живі не прийдуть до свідомості і не розкажуть свої історії. Хоча, можливо, дехто не захоче розповідати історію про те, як вони допомагали викрасти іншу людину. Що б не відбувалося, це давало нам достатньо часу, щоб вибратися звідси.

Я запитав у АРТа: "Як тобі вдалося це зробити?", хоча вже знав відповідь.

Він знав, що я знаю, але додав: "епізод 179 Місяця Святилища".

Поряд зі мною стояла на вцілілому коліні ComfortUnit. "Я можу допомогти?"

"Ні." Медичні безпілотники тепер обсіли мене, викопуючи снаряди, і я витікав на незаймано чисту підлогу АРТової MedSystem. Від анестетиків я онімів. "Як ти дізналася, що я один з SecUnit'ів з ями Ганака?"

Вона написала: "Я бачила, як ви зійшли з капсули у цьому місці. Внизу вже давно нікого немає. Шахти більше немає в наших базах даних, але люди все ще розповідають один одному жахливі історії про те, що там сталося. Якщо ви справді були шахраєм-SecUnit'ом і не отримували наказу йти туди, то ймовірність, що ви звідти, була вісімдесят шість відсотків".

Я повірив. "Опусти стіну".

Вона послухалася, і я зайнявся кормом у її мозку. Я міг відчувати АРТа за своєю спиною, настороженого на пастки. Але я знайшов командний модуль, зробив його неактивним і знову сповз назад у власне тіло.

ComfortUnit відкинулася назад, сіла на палубу зі стуком і подивилася на мене.

Я сказав: "Іди геть. Не дозволяй мені бачити тебе знову. Не ображай нікого на цьому транзитному кільці, інакше я тебе знайду".

Вона піднялася вертикально, нестійко. Безпілотники АРТа загойдалися у повітрі, стежачи за тим, щоб вона не намагалися щось пошкодити, підганяючи її до дверей. Вона пішла за безпілотниками у коридор. Через канал АРТ'а я дивився, як вона підходить до головного шлюзу, який відкривається, і виходить на транзитне кільце.

АРТ спостерігав, як вона проходить через камеру блокування. Він сказав: "Я думав, ти хочеш її знищити."

Занадто втомлений і онімілий, щоб говорити, я подав сигнал негативу через канал. У неї не було вибору. І я не зламав її командний модуль заради неї. Я зробив це в пам'ять про чотирьох ComfortUnit'ів у ямі Ганака, які не мали ніяких наказів чи розпоряджень діяти і добровільно пішли в м’ясорубку, щоб спробувати врятувати мене та всіх інших, хто ще залишався живим у ямі.

АРТ сказав: "Пора братися за роботу. Невдовзі шатл приземлиться, і є ще чимало доказів, які слід знищити."

***

Коли Тапан прокинулася, я сидів на платформі MedSystem, тримаючи її за руку. Система MedSystem подбала і про мої рани, і очистила всі рідини з підлоги. Снаряди, які влучили в мене, і вибухи енергії з моєї власної зброї залишили дірки в моєму одязі, і АРТ виготовив для мене новий одяг у своєму синтезаторі. В основному це була форма екіпажу АРТа без логотипу: штани з великою кількістю герметичних кишень, сорочка з довгими рукавами і комірцем, достатньо високим, щоб закрити мій порт даних, і м’яка куртка з капюшоном, темно-синього, майже чорного кольору. Я віддав свій закривавлений одяг на вторинну переробку, щоб рівень рекультивації відходів був нейтральним, і АРТу не довелося підробляти журнал.

Тапан розгублено кліпала очима. — Гм, — сказала вона і стиснула мені руку. Ліки зробили її обличчя виразнішим. "Що сталося?"

Я сказав: "Вони знову спробували нас вбити. Ми мусили піти. Ми зараз на транзитному кільці, на кораблі мого друга".

Її очі розширилися, коли вона все згадала. Вона скривилася і пробурмотіла: "Лайно".

"Ваш друг говорив правду, він передав мені ваші файли". Я підняв флешку пам'яті і показав їй, що кладу її до кишені в її сумці. Я вже перевірив його на наявність шкідливого програмного забезпечення або трасерів. "Цей корабель незабаром відлітає. Мені потрібно, щоб ти зателефонувала Рамі та Маро, щоб вони зустрілися з нами поза зоною посадки".

"Добре." Вона помацала біля вуха, і я подав їй інтерфейс синього кольору. Один з безпілотників АРТ знайшов його в кишені Тлейсі. Вона взяла його, піднесла вуха і зауважила. "Вони будуть божевільно раді."

"Так, напевне". Я подумав, що вони так зрадіють, що вона жива, що їм і в голову не прийде сердитися.

Вона знову скривилася. "Мені шкода. Я повинна була тебе послухати".

"Це не твоя провина".

Її брови зморщилися. "Мені здається, що моя".

"Це була моя провина".

"Тоді це наші спільні помилки, але ми нікому цього не скажемо", — вирішила Тапан і поклала інтерфейс за вухо.

***

Я швидко пробігся відсіками корабля, якими користувався, щоб переконатися, що нічого не забув і все на місці. Безпілотники АРТа вже зникли, забравши закривавлений одяг Тапан для чищення та