Читати книгу - "Подружжя мимоволі, Олена Гуйда"

РОЗДІЛ 10

Шейлін

– Лієра Шейлін, я накрила сніданок у їдальні, – забасила Амері, завмерши на порозі бібліотеки.

Що? Який ще сніданок? Перевела погляд на настінний годинник і мало не впала зі стільця від подиву. Невже вісім... ранку? Виходить, що я весь цей час провела за книгами, а тепер немає ані хвилини, щоб просто зібратися на роботу! Але ніщо сьогодні не зможе зіпсувати мені настрою! Ніщо, і ніхто!

– Дякую, Амері, я не голодна! – підскочила зі стільця і, підхопивши недочитану книгу зі столу, попрямувала до виходу.

– Лієра Шейлін, лієр Тайраш повернеться до сніданку? – трохи засмучено забурмотіла служниця мені в слід.

– Думаю що ні! – Пересмикнула плечима і додала: – Ти можеш зайнятися іншими справами!

Куди і навіщо вирушив Раш я не мала жодного поняття, та й знати, в принципі, не хотіла. Схоже, втік від пояснень!

Зараз усі мої думки були про неї, про драконицю. Раз у раз я завмирала, прислухалася до себе, боячись, що все це лише гра уяви, що моє божевільне, немислиме припущення хибне. Але ні! Сьогодні я справді відчувала себе по-іншому. Наче заповнилася зяюча дірка всередині, наповнюючи мене енергією, силою, полум'ям. Вогонь прокочував венами, від чого тіло кидало то в жар, то в холод, коли магія відступала.

Підтверджували мої домисли й книги. Із заднього двору я насамперед вирушила саме до бібліотеки. Хотілося впевнитись, хотілося зрозуміти, що сталося. Адже ті часи, коли дівчат навчали разом із хлопцями, пояснювали, як допомогти дракону стати на крило, давно минули. Тому відповіді на численні запитання я вирішила шукати у записах минулих сторіч. Як мені бути? Що робити далі? Що спровокувало пробудження? Чому саме зараз вона прокинулася? Чому... боги обрали мене?

Через кілька годин я точно знала, що дракониця дійсно дала про себе знати. Чому зараз і чому в мене – невідомо. Але головне – дракониця справді прокинулася! І вона ще надто мала, надто слабка, щоб спілкуватися і, тим більше щоб прийти у цей світ і здійснити свій перший політ. Занадто вразлива.

Вбити дракона, що ледве прокинувся, не складно. І один зі способів – близькість із протилежною статтю. Ну, мені це точно не загрожувало.

Все, що їй зараз потрібне – магія. Вона зростатиме, міцнітиме, обов'язково заговорить, але... це займе в кращому разі десятиліття! Десять років я лише відчуватиму її і підживлюватиму своєю магією, відчуватиму її повільний зріст. Але був спосіб допомогти дракониці зміцніти раніше. Потрібна була сила зрілого потужного дракона. Потрібен був обмін енергією.

Відчинила двері в спальню, кинулася до шафи і почала впорядковуватися перед робочим днем, хоча думки були далеко не про роботу...

Мені потрібний батько! Він досить сильний дракон, не останній в імперії. Може, потрібен якийсь обряд... Тато точно допоможе, підтримає і підкаже, як бути і що робити! Але в будь-якому разі моя дракониця вже тут, я вже її відчуваю і готова чекати стільки, скільки потрібно.

Заплела волосся в косу, змінила сукню і розвернулася до дзеркала. З відображення на мене дивилася темноволоса дівчина, очі якої гарячково блищали, на щоках грав нездоровий рум'янець, а губи почервоніли. Що ж! Виглядала, ніби захворіла на лихоманку! Хоча, мій вигляд можна списати на недавнє заміжжя.

Розвернулась до дверей і тут погляд зачепився за сумку. Ох! Невже Раш не відібрав у мене всі знахідки? Розберуся на робочому місці! Підхопила зі столу недочитану книгу і запхала її в сумку, впевнено попрямувала до сходів.

І варто було мені тільки почати спускатися на перший поверх, як знизу пролунали важкі кроки Амері, а потім грюкнули вхідні двері. Я завмерла на сходах, вчепившись у поручень. Раш?! Все ж таки повернувся? Розмовляти з ним не було жодного бажання після того, що сталося після того, як він мене кинув у невіданні. Але ж не бігти мені від нього через заднє подвір'я, справді!

– ...так-так, лієра вдома! – До мене долинув приглушений бас.

– Шейлін! Дівчинко моя! – залунав високим голосом лієри Сиріни Хеймар, і мені відразу захотілося провалитися крізь землю. – Спускайся швидше! У мене для тебе сюрприз!

Ось тільки її появи зараз не вистачало! Сюрпризи і так сиплються на мою голову весь тиждень, як з рогу достатку! І знову по шкірі прокотилася хвиля полум'я.

Спокійніше, Шейлін. Здається, дракониці не подобається роздратування. Потрібно просто привітати родичку, подякувати за сюрприз, хоч би яким він виявився, запевнити, що в нашій родині все просто чудово, а потім втекти на роботу. Тільки там зараз я почувала себе спокійно.

– Добрий ранок! Дуже рада вас бачити! – намагаючись посміхатися так широко, як це було можливо, я спустилася сходами і одразу натрапила на новоявлену свекруху. І її щасливе обличчя при першому погляді на мене витяглося.

Що знову не так?!

– Шейлін, люба! – Лієра Сіріна підскочила, обдаючи мене солодкуватим ароматом парфумів. – Ти нездужаєш? У тебе дивний рум'янець і ці тіні під очима...

– Ні! Все у повному порядку! Просто... погано спалося вночі!

– Ах так! Молодята! Розумію! – Вона підморгнула мені, явно розуміючи все по-своєму. – Але ж не можна в такому вигляді з'являтися перед чоловіком! До речі, де він? Ра-аш!

– Тайраш уже вирушив на роботу! І я якраз теж...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍