Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої , Влада Калина"

" Як тільки я уявляю, що це миле творіння любить мене, мені хочеться співати та танцювати. Сміятися та плакати. Кричати на весь світ і одночасно мовчати, щоб не злякати кохання. Я ще такого не відчував. Не думав, що в людині можуть жити всі ці почуття одночасно. Але мені подобається. Я відчуваю, що живу. І хочу щоб жила і вона. " - думав бандит, розуміючи, що під весільною сукнею ховається неймовірна фігура. 

***

Стоячи однією ногою на порозі, а іншу трохи піднявши, Олександра поглядом провела по хатині. У кутку стояв невеликий круглий стіл з одним лише стільцем і табуретом. Ще була пічка, біля якої лежали дрова. Метист у цей час якраз намагався її розпалити. Він перед тим приніс води з бочки на вулиці, в яку падав дощ. За пічкою стояло ліжко. Ну правда з ковдрою та подушкою. Напевно, коли погана погода, то цей лісничий додому не поспішає, спить тут. Дивлячись на це ліжко, у Саши почали спливати картинки, де вони вдвох лежать на ньому. І Метист торкається її оголеного тіла. Так, їй хотілося б побачити цього хлопця у всій красі. Як би не соромно це звучало. Олександра була трохи соромязливою дівчиною. Але поряд з ним, вона починала поводитися, як ... як цей бандит. Він зізнався їй, у лімузині, що має бурхливі фантазії чи уяву. Але у неї ці фантазії були не скромніші. Цей Метист погано на неї впливав. Дуже погано!

І чорт його знає чому, але Олександрі подобалося те, про що вона постійно думала, поряд з ним. І їй здавалося, що з ним справжня вона виривається на волю. Цікаво, а яка вона справжня? 

- Ти чому замок зірвав? Ти що, не знаєш де ключі? - так без страху в очах крикнула Саша. Насамперед вона так себе з людьми не поводила, майже ніколи… але з ним… дівчині здавалося, що вони давно знайомі, наче старі друзі. Начебто тисячу разів бачилися і спілкувалися. Розповідали історії, ділилися секретами, сміялися та плакали.

Друзі?!

" Таке враження, що він та половина моєї душі, в якій я відчувала порожнечу. І дивлячись у його блакитні очі, я розумію, що порожнечі вже немає. Її місце зайняв широкоплечий хлопець із сексуальним голосом. "

- Ти що, очманіла?! Звідки мені знати де в цього старого діда ключі? - сидів біля плити підкидаючи дрова в вогонь. Обернувся і так пильно подивився на неї. Дівчині здавалося, що він дивиться крізь неї, розглядав з ніг до голови. Якось підозріло. - Чого там стоїш? Проходь далі і… - трохи помовчавши сказав, - Роздягайся.

- Що?! Ще чого. З якого дива?! - занервувала і склала руки на грудях, ніби ховаючи їх. Відійшла трохи назад. Може вона в ньому помилилася, і цей бандит все ж таки гвалтівник?

- Чого я там не бачив! - злісно буркнув і підскочив до дівчини. Цей виріз на грудях, її сукні, може затуманити розум і споганити пристойні думки. Саша важко дихала, і відповідно груди то піднімалися, то опускалися під її долонями.

- Не підходь! - ще сильніше притискала руки до себе. Вона весь час поглядом шукала чим його вдарити по голові. Може табуретом? А якщо вб'є?!

- Заспокойся, - повільно наближався. - Тобі треба зняти брудну сукню, - стояв вже зовсім близько. - Зараз нагріється вода на плиті і…

- Що і?!

- Помиєш хоч ноги свої… можна помити і все інше… Кх-кх.

- Митися тут?! Перед тобою?!... Ні, дякую. Мені відра в кутку вистачило в тій " в'язниці", в якій ти мене тримав. Тепер ще й митися перед тобою?! О, ні! Ці всі стрептизи не для мене. Ні!

- Ні?! - перепитав з насмішкою. - Ти впевнена?! - в його очах іскорки так і стрибали. Чорт!

- Я не хочу і не бу...

- Повернись, я розв'яжу корсет, - вона не встигла і рота відкрити щоб заперечити, як Метист схопив її за талію, повернув до себе спиною, і почав спритно так смикати за стрічки. 

- Що ти робиш?! Відпусти!

- Стій і не смикайся, - на секунду зупинився і доторкнувся пальцем до голої спини... Зустрів би він цю дівчину десь у нічному клубі, то не задумуючись уже роздів би давно, і зробив з нею все що хотів. Але в цій ситуації потрібен інший шлях.

- Ти… - Саша завмерла відчувши дотик його пальців. До неї ще ніхто не торкався. Так не торкався. Немов струм по шкірі пройшов. Відразу в животі повзлітали метелики. 

Бажання. З'явилося бажання. Бажання торкатися от так і до нього.

- А що ж я вдягну? Тут же немає одягу, - тремтячим голосом тихо говорила вона. Такими були приємними його дотики, що Саша боялася навіть дихати. Вона ловила на своїй спині кожен його палець. Господи! Як болісно приємно! Вона ще ніколи не відчувала такого до чоловіка. Крім Олега. Своєї нездійсненної мрії. Але ж він не міг торкатися зараз її. Він був далеко, а Метист тут, поруч.

- Підніми руки, я допоможу зняти цю… сукню, - його тепле дихання біля її щоки, змушувало дівчину нервувати. Ці губи були так близько, що тримати себе в руках Саші було все важче.

Якби Метист міг, то зірвав би цю сукню зубами і не сюсюкався. Він згадував про поцілунок у лімузині. Так, його губи ще пам'ятали це, і хотіли продовження.

- Я… я сама, - здригнулася, хотіла відійти трохи далі, але хлопець спритним рухом обійняв її за талію, і притиснув до себе ще сильніше. Хвилину вони мовчали, дивлячись один одному в очі. Чути було тільки їхнє дихання, і сильне биття сердець. Потім Метист провів рукою по її щоці. Нахилився дуже близько, майже торкався губ дівчини. Вони трохи тремтіли від холоду, або від страху.

- Ти сумніваєшся в моєму досвіді в роздяганні дівчат? Хм. Не бійся, не порву. Я пам'ятаю, твоя сукня не дишева. Її тобі наречений купив. - Сказав так, ніби поприкнув. 

- Ні, не сумніваюсь… я… я не знаю, який там в тебе досвід, - мало не заїкаючись, відповідала наречена, відчуваючи, як ось-ось торкнеться своїми губами його. 

- Я все ж таки зніму її. Добре?

Саша мочки кивала. Вона підняла руки не промовивши ні слова. Хай цей бандит робить що хоче. Аби не катував. 

- Ти так постійно говориш про мою сукню, ніби вона тобі не подобається.