Читати книгу - "Стежка навколо вогню, Лариса Лешкевич"

– Ні! – безжально  відповів Кадмас. – Тобі потрібен час, щоб прийти до тями. У Лянсиді тобі допоможуть.

– Я маю повідомити батька, – пробелькотів  Оевінг.

–  Роби як знаєш, але на твоєму місці, я б почекав...

–  А якщо Оейде?.. –  почав було він і запнувся, не зміг вимовити до кінця.

Кадмас дістав із сумки, що була у нього на поясі, той  браслет, який передала йому Оейде.

– Дивись! Жодний камінь не потьмянів... А вона ж замовляла цей браслет своєю силою?

– Так! Я навіть допомагав їй підбирати каміння, – відповів Оевінг і посміхнувся: тихо, сумно.

– Чи не краще всім разом повернутися в Лянсіду і просити поради у тих, хто мудріший за нас? – запропонував Нілас, – чи не краще зібрати загін воїнів і тоді вже вирушити  на пошуки  зниклої дівчини?

– Не можна спокушати час. Невідомо, що задумали викрадачі, – струснув головою Кадмас, – Я вирушу пішки, так мені не доведеться дбати про коня… Не хвилюйся, я впораюсь. Це мій обов'язок, а ти маєш доставити Оевінга до Лянсіди живого й неушкодженого.

Кадмас ляснув друга по плечу.

– Ми помчимо, як вітер мчить по полях. І наступного ж дня, я разом із загіном воїнів поїду за тобою, обіцяю! –  відповів Нілас.

– Тоді не марнуйте часу. Вирушайте негайно.

Оевінг мучився сумнівами, почуттям провини, люттю, але підкорював пориви душі. Якби він  не отримав важке поранення, все було б інакше. А так, правда в словах Кадмаса: йому потрібні сили, щоб подбати про сестру, безпорадний, він нічим не зможе їй допомогти.

– Та спершу треба відпустити мертвих, – тихо промовив він, у глибині душі все ще відчайдушно сподіваючись на те, що ось зараз долине стукіт копит,  і з  дубового гаю, сміючись, з'явиться  Оейде.

– Я сам подбаю про них, – відповів Кадмас, – якщо, звичайно, північні чаклуни не мають особливого ритуалу поховання.

– Ні, ми так само спалюємо своїх померлих… А ваші ритуали набагато могутніші…

– Вард! – покликав Кадмас.

Слуга не схвалював рішення господаря, але не звик обговорювати накази. Похмуривши брови, важко зітхаючи вирушив він за кіньми, що паслися трохи віддалік.