Читати книгу - "Як народжуються емоції"

почуваєтесь. Її ділянки розподілу бюджету тіла є одними з найпотужніших і найкраще з’єднаних провісників у всьому вашому мозку. Ці ділянки гучноголосі й напористі, подібно до глухого вченого з великим мегафоном. Вони запускають передбачення для зору, слуху та інших ваших органів чуття, тоді як ваші первинні сенсорні ділянки, які не видають власних передбачень, запрограмовані слухатися.

Покажу вам, що це означає. Ви, можливо, думаєте, що в повсякденному житті те, що ви бачите й чуєте, впливає на те, що ви відчуваєте, але найчастіше буває навпаки: те, що ви відчуваєте, змінює ваш зір та слух. Інтероцепція в кожен конкретний момент впливає на ваші сприйняття та дії більше, ніж зовнішній світ.

Ви, можливо, вважаєте, що є раціональним створінням, яке зважує всі «за» і «проти» перед тим, як прийняти рішення щодо дій, але структура кори вашого мозку перетворює цей процес на чистісіньку фікцію. Ваш мозок запрограмований дослухатися до бюджету тіла. Водієм є афект, а раціональність — лише пасажир. Не має значення, вибираєте ви між двома стравами, пропозиціями роботи, інвестиціями чи кардіохірургами, — ваші повсякденні рішення керуються гучноголосим, здебільшого глухим ученим, який дивиться на світ крізь окуляри кольору афекту.

У своєму бестселері «Помилка Декарта» Антоніо Дамасіо зауважує, що для досягнення мудрості розуму потрібна пристрасть (яку ми назвали б афектом). Він документально підтверджує, що люди з ураженнями інтероцептивної мережі, зокрема однієї ключової ділянки бюджетування тіла, мають проблеми з прийняттям рішень. Позбавлені здатності породжувати інтероцептивні передбачення, пацієнти Дамасіо були ніби машина без керма. Сьогодні наші нові знання анатомії мозку змушують нас просунутись іще на крок далі. Афект є не просто необхідною передумовою мудрості; він також нерозривно вплетений у тканину кожного рішення.

Великий вплив схеми розподілу бюджету тіла має серйозні наслідки для фінансового світу. Він прискорив найбільші економічні катастрофи нашого часу, останньою з яких стала світова фінансова криза 2008 року, що кинула багато родин в економічну прірву.

В економіці колись застосовувалося поняття «раціональна економічна людина» (homo economicus) — той, хто контролює свої емоції й робить обґрунтовані економічні висновки. Це поняття стало однією з підвалин західної економічної теорії, і хоча воно вийшло з фавору серед академічних економістів, проте й далі спрямовує економічну практику. Але якщо ділянки бюджетування тіла скеровують передбачення до всіх інших мереж мозку, нам доведеться погодитись, що модель раціональної економічної людини базується на біологічній помилці. Не можна бути раціональним гравцем, якщо ваш мозок працює на інтероцептивно навіяних передбаченнях. Економічна модель, що лежить в основі економіки США — можна навіть сказати, глобальної економіки, — проростає з нейронної казочки.

Кожна економічна криза за останні тридцять років була пов’язана, принаймні частково, з моделлю раціональної економічної людини. За словами журналіста Джеффа Медрика, автора книги «Сім поганих ідей: Як мейнстримні економісти нашкодили Америці та світу», кілька найбільш фундаментальних ідей економістів спричинили низку фінансових криз, що ведуть до Великої рецесії. Наскрізною ниткою ці ідеї пронизує думка, що нерегульовані економіки вільного ринку працюють добре. У цих економіках рішення щодо інвестицій, виробництва та розповсюдження базуються на попиті й пропозиції, без жодного державного регулювання чи нагляду. Математичні моделі вказують на те, що за певних умов нерегульовані економіки вільного ринку справді працюють добре. Але однією з цих «певних умов» є те, що люди приймають рішення раціонально. Я вже втратила лік кількості експериментів, опублікованих за останні сорок років, які показали, що люди аж ніяк не є раціональними діячами. Не можна подолати емоції за допомогою раціонального мислення, бо стан вашого бюджету тіла є основою для всіх думок та сприйняттів, які ви маєте, тому інтероцепція та афект вбудовані в кожну мить вашого життя. Навіть коли ви вважаєте себе раціональними, ваш бюджет тіла та його зв’язки з афектом нікуди не зникають, ховаючись під поверхнею.

Якщо ідея раціонального людського розуму така шкідлива для економіки й не підкріплюється неврологією, то чому ж вона продовжує існувати? Бо ми, люди, здавна звикли вірити, що раціональність робить нас особливими, виокремлюючи з царства тварин. Цей міф відображує одне з найпопулярніших у західній думці уявлень: людський розум є полем битви, на якому розум і емоції борються за контроль над поведінкою. Навіть прикметник, який ми використовуємо для опису самих себе як нечутливих або тупих у розпал моменту, — «бездумні» — означає брак когнітивного контролю, нездатність спрямовувати в потрібне русло нашого внутрішнього пана Спока********.

Цей міф має таку потужну підтримку, що вчені навіть створили на його основі модель мозку. Ця модель починається з давніх підкіркових схем для базового виживання, які ми нібито успадкували від рептилій. Поверх цих схем розташована нібито система емоцій, відома як «лімбічна система», яку ми нібито успадкували від перших ссавців. А вже ця так звана лімбічна система вкрита з усіх боків, немов торт глазур’ю, нашою нібито раціональною та унікальною людською корою. Це ілюзорне компонування шарів, яке іноді називають «триєдиним мозком», залишається одним з найуспішніших мікропонять у біології людини. Карл Саґан популяризував його в «Драконах Едему» — своєму бестселері (дехто сказав би, доволі фантастичному) про те, як еволюціонував людський інтелект. Деніел Ґоулман використав її в бестселері «Емоційний інтелект». Проте, як знає будь-який експерт з еволюції мозку, люди не мають якогось тваринного мозку, загорнутого в пізнання, наче в подарунковий папір. «Відводити емоціям місце в самісінькому центрі мозку, а резону та логіці в корі — просто безглуздо, — каже невролог Барбара Л. Фінлей, редактор журналу Behavior and Brain Sciences. — У всіх хребетних наявні всі відділи мозку». То як же еволюціонує мозок? У міру збільшення він реорганізується, подібно до компаній, аби зберегти свою ефективність та гнучкість.

Висновок такий: людський мозок анатомічно структурований так, що жодне рішення чи дія не можуть бути вільними від інтероцепції та афекту, хоч як люди обманюють себе щодо своєї раціональності. Відчуття вашого тіла просто зараз проектують наперед те, що ви відчуватимете й робитимете в майбутньому. Це елегантно організоване, самонавіюване пророцтво, втілене в рамках архітектури вашого мозку.

• • •

Насправді у вашому мозку з його мільярдами нейронів відбувається значно більше подій, аніж я змалювала в цьому розділі. Більшість неврологів погоджуються, що для того, аби пізнати роботу мозку в усій її складності, не кажучи вже про створення ним свідомості, нам будуть потрібні десятиліття. Проте в деяких речах ми можемо бути доволі впевненими.

Просто зараз, коли ваш мозок створює значення з цих слів, він передбачає зміни вашого бюджету тіла. У кожній думці, спогаді, сприйнятті чи емоції, які ви конструюєте, є інформація про стан вашого тіла — маленький шматочок інтероцепції. Зорове передбачення, наприклад, відповідає не просто на питання: «Що я бачила минулого разу, перебуваючи в отакій ситуації?» Воно відповідає на питання: «Що я бачила минулого разу, перебуваючи в отакій ситуації, коли моє тіло було в отакому стані?» Будь-яка зміна афекту, яку ви відчуваєте, поки читаєте ці слова, — більш-менш приємна чи більш-менш спокійна, — є результатом цих інтероцептивних передбачень. Афект — найкращий здогад вашого мозку про стан вашого бюджетування тіла.

Інтероцепція є також одним із найважливіших інгредієнтів того, що ви переживаєте як реальність. Без інтероцепції фізичний світ був би для