Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

вільної розповіді показань, бо вона забезпечує їхню більшу достовірність, ніж форма “запитання — відповідь”. Запитання допитуваному повинні бути простими, зрозумілими, короткими і конкретними. Якщо допитуваний не розуміє запитання, необхідно змінити його формулювання або зробити простішим.

Специфічними тактичними прийомами, що можуть застосовуватися при допитах неповнолітніх, є такі: роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його інтереси та потреби; роз’яснення сутності і значення пред’явлених і оголошених матеріалів; роз’яснення неправильно зайнятої позиції, помилкового розуміння “геройства” та “товариськості”.

Протокол допиту складають, як правило, після закінчення усної розмови з неповнолітнім. Бажано, щоб у протокольному запису показань було збережено мовні особливості неповнолітнього, його своєрідний лексикон.

2.5.5. Тактика проведення очної ставки. Перехресний допит

Відповідно до вимог ст. 172 КПК України слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. Загальновизнаною є думка, що метою проведення очної ставки є усунення суперечностей у показаннях допитаних осіб і встановлення дійсного стану речей, причому ці суперечності мають бути істотними. М. Міхеєнко та А. Дубинський вважають, що метою проведення очної ставки є не усунення суперечностей, а перевірка правдивості раніше одержаних показань. За своєю сутністю очна ставка є ні чим іншим, як одночасним допитом двох осіб. Процесуальний порядок проведення очної ставки визначається ст. 173 КПК України, а тактика її проведення поряд із загальними прийомами допиту має свої певні особливості.

Під час підготовки до проведення очної ставки слідчий визначає, які є істотні суперечності у показаннях раніше допитаних осіб; які суперечності необхідно усунути; між якими особами для цього необхідно провести очну ставку; в якій послідовності допитувати осіб на очній ставці; які необхідно поставити їм запитання; які тактичні прийоми доцільно застосувати. За загальним правилом, першою необхідно допитувати ту особу, показання якої є правдивими або викликають довіру.

Слідчий повинен забезпечити психологічну готовність учасників до проведення очної ставки, що її особливо потребують потерпілі та свідки, яких уперше залучають до сфери кримінального процесу і які можуть неадекватно зреагувати на спілкування з підозрюваним або обвинуваченим, внаслідок чого мети очної ставки не буде досягнуто. За необхідності для уточнення і деталізації показань осіб, у яких є суперечності, слідчий може їх додатково допитати перед проведенням очної ставки.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, щодо яких виявлено істотні суперечності. Допит здійснюється за кожним суперечливим епізодом окремо, з дотриманням певної послідовності їх дослідження. З дозволу слідчого допитувані можуть ставити запитання один одному. Під час проведення очної ставки слідчий повинен уважно спостерігати за поведінкою допитуваних з метою фіксації їх реакції на поставлені запитання, а також запобігання можливій змові між ними або впливу одного з них на іншого. Якщо перебіг очної ставки вийшов з-під контролю слідчого, її необхідно негайно зупинити або перервати. У випадку, коли у проведенні очної ставки беруть участь і інші особи (захисник, спеціаліст, педагог тощо), вони з дозволу слідчого можуть ставити запитання кожному з допитуваних.

Перехресний допит є специфічним видом судового допиту, особливість якого полягає в тому, що допитуваному можуть ставити запитання суддя, прокурор, захисник, експерт, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, а також підсудні і потерпілі. Допит є перехресним, оскільки у ньому беруть участь рівноправні учасники кримінального процесу (суддя, представники обвинувачення та захисту). Кожний з учасників судового розгляду може ставити допитуваному додаткові запитання для з’ясування чи доповнення відповідей, які було дано на запитання інших осіб. На перехресному допиті можуть бути допитані всі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі і цивільні відповідачі, експерти), яких допитують у судовому засіданні. Перехресний допит справляє сильний вплив на психіку допитуваного, бо передбачає одночасний допит учасниками процесу однієї особи стосовно одних і тих самих обставин. Особлива роль у перехресному допиті належить суду, який виконує регулятивну функцію. Необхідно зазначити, що перехресний допит збільшує небезпеку навіювання, яка пов’язана з постановкою однотипних запитань і різною тактикою тих, хто допитує.

2.5.6. Фіксація результатів допиту та очної ставки

Протокол допиту є основним засобом його фіксації і повинен відповідати таким вимогам:

• повно і об’єктивно відображати показання допитуваного;

• показання в протоколі викладаються від першої особи;

• показання у протоколі повинні бути викладені дослівно, чітко і ясно, з дотриманням лексичних висловів допитуваної особи;

• “літературна обробка” показань допитуваної особи, зміна стилю та вживаних нею виразів є неприпустимим;

• спеціальні терміни та жаргонні вислови, що їх вживає допитуваний, потрібно роз’яснити у протоколі;

• у протоколі повинні бути зазначені: час, місце, умови проведення допиту; дані про особу, що проводить допит, про допитуваного та інших учасників допиту;

• у протоколі робиться позначка про попередження допитуваного свідка чи потерпілого про кримінальну відповідальність за ст. 178, 179 КК України, що засвідчується підписом допитуваної особи;

• протокол допиту обвинуваченого містить заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним.

Показання допитуваного у протоколі можуть викладатися у формі вільної розповіді, відповідей на запитання слідчого або як поєднання першого та другого варіанта. Показання допитуваного записують у протоколі у тій послідовності, в якій він їх викладає під час вільної розповіді. Потім за необхідності ставлять запитання, формулювання яких заносять до протоколу. Відповіді допитуваного на запитання також дослівно заносять до протоколу. Протоколювання показань допитуваного рекомендується здійснювати після закінчення вільної розповіді. Якщо це робити під час вільної розповіді, то допит перериватиметься і буде порушено послідовність розповіді, може загальмуватися процес згадування та відтворення.

Протокол допиту складає слідчий або за його дорученням помічник слідчого чи стенографістка. За бажанням допитуваного, показання можуть бути записані у протоколі ним власноручно, про що робиться позначка у протоколі. Протокол допиту підписують особа, що проводила допит, допитуваний та інші учасники слідчої дії.

Під час проведення допиту допитувана особа за власним бажанням або на пропозицію слідчого може виконати схеми, плани, креслення, малюнки, що пояснюють її показання.

Додатковими методами фіксації допиту є звуко- та відеозапис, застосування яких повинно здійснюватися відповідно до вимог ст. 851, 852 КПК України. Найдоцільніше їх застосовувати при розслідуванні складних кримінальних справ під час фіксації показань таких осіб: обвинувачених, що визнають свою вину; потерпілих, які через ті чи інші обставини можуть відмовитися від своїх попередніх показань або перебувають у тяжкому стані; неповнолітніх; малолітніх; осіб з психічними вадами. Ці методи дають можливість зафіксувати та відтворити не тільки зміст показань, а й особливості інтонації, акценту, поведінки та реакції допитуваного.

Певні особливості