Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

Загинули такими молодими. Знаєш, можливо, їм просто не пощастило. Таке буває. Але в обох випадках я не бачила тіл. Обох братів. Це наче… — вона розвернулась і подивилася Майї просто у вічі, — наче вони обоє можуть бути ще живі.

Майя не поворухнулася.

— Але це не так.

— Знаю, звучить, як божевілля…

— Це і є божевілля.

— Ти посварилася з Ізабеллою, так? Вона нам розповіла. Сказала, що ти кричала, що бачила Джо. Навіщо ти це зробила? Що ти мала на увазі?

— Керолайн, послухай мене. Джо мертвий.

— Як ти можеш бути в цьому впевнена?

— Я там була.

— Але ти не бачила, як він помер, так? Там було темно. Ти втекла ще до третього пострілу.

— Послухай, Керолайн. Приїхала поліція. Вони вели розслідування. Після тих двох пострілів, які я бачила, він не підвівся і не пішов. Копи навіть заарештували двох підозрюваних. Як ти все це поясниш?

Керолайн похитала головою.

— Що?

— Ти мені не повіриш?

— А ти спробуй.

— Офіцер, який веде розслідування, — сказала Керолайн. — Його звати Роджер Кірс.

— Саме так.

Тиша.

— Керолайн, що таке?

— Я знаю, це звучить, як божевілля…

Майя хотіла витрусити з неї інформацію.

— У нас є приватний банківський рахунок. Не буду вдаватись у деталі, вони тут не важливі. Скажу лише, що його неможливо відстежити. Розумієш, про що я?

— Здається, так. Чекай, це не «WTC»?

— Ні.

— Це не біля Г’юстона?

— Ні, це офшор. А чому ти питаєш про Г’юстон?

— Неважливо. Продовжуй. У вас є приватний рахунок за кордоном.

Керолайн дивилася на неї трохи задовго.

— Я вирішила продивитися останні онлайн-транзакції.

Майя кивнула, намагаючись заохотити її говорити далі.

— Більшість грошей переводилися на номерні рахунки чи офшорні холдинги, так вони відбиваються до різних місць і їх неможливо відстежити. Знову ж таки, нема сенсу вдаватись у деталі. Але одне ім’я серед них теж було. Кілька платежів пішли до Роджера Кірса.

Майя прийняла удар, ледве зморгнувши.

— Ти впевнена?

— Це те, що я бачила.

— Покажи мені.

— Що?

— У тебе є онлайн доступ до рахунка, — сказала Майя. — То покажи його мені.

Керолайн увела пароль. Утретє на екрані з’явилося одне й те саме повідомлення: «ПОМИЛКА: НЕАВТОРИЗОВАНИЙ ДОСТУП».

— Не розумію, — сказала Керолайн. Вона сиділа за комп’ютером у бібліотеці. — Майє?

Майя стояла в неї за спиною й вдивлялася в екран. «Не поспішай, — говорила вона собі, — обдумай усе». Але тут не було над чим розмірковувати. Вона швидко перебрала різні варіанти й усвідомила, що тут відбувається одне з двох: або Керолайн вела з нею якусь свою гру, або ж хтось змінив паролі, щоб у неї більше не було доступу до фінансових записів.

— Що саме ти бачила? — спитала Майя.

— Я ж сказала. Перекази грошей на ім’я Роджера Кірса.

— Скільки?

— Не знаю, може, три.

— На яку суму?

— Дев’ять тисяч доларів кожен.

Дев’ять тисяч. У цьому був сенс. Про суми менше десяти тисяч можна було не звітувати.

— Що ще? — спитала Майя.

— Що ти маєш на увазі?

— Коли пройшов перший платіж?

— Не знаю.

— До вбивства Джо чи після?

Керолайн поклала палець на губи й замислилася.

— Не можу сказати, що я повністю впевнена, але…

Майя чекала.

— Але я майже певна, що першу суму він отримав до.

Майя могла розіграти все це двома способами.

Перший був очевидним. Піти до Джудіт. Піти до Ніла. Протистояти їм негайно, вимагаючи відповідей. Але з таким прямим підходом були проблеми. Логістично — жодного з них нині не було вдома. Окрім того — що вона сподівалася знайти? Якщо вони щось приховували, чи визнали б? Навіть якби вона якимось чином змусила їх зайти в той рахунок, чи вони не позбулися б доказів, чи не прикрили б усе до цього моменту?

І що саме прикрили?

Що саме, на думку Майї, тут відбувалося? Чому родина Буркетт мала платити детективу з відділу вбивств, який розслідував смерть Джо? Це взагалі хоч якось складалося? Припустимо, що Керолайн можна довіряти. Якщо виплати почалися до вбивства, то як вони взагалі могли знати, який детектив займатиметься справою? Ні, це безглуздо. Керолайн усе одно не мала впевненості щодо дати першого платежу. Трохи більше сенсу (у цьому випадку «більше сенсу» хіба що на волосинку перевищувало «жодного сенсу взагалі») було б, якби гроші почали перераховувати після вбивства.

Але для чого?

Потрібно поміркувати, що може статися далі. Це ключ до успіху. І коли Майя продумала кілька наступних кроків після прямого протистояння з Нілом або з Джудіт, припускаючи, що саме вони стоять за ймовірними переказами грошей, істотних переваг вона не побачила. Вона відкриється їм і не отримає натомість жодної цінної інформації.

«Будь терпляча. Спочатку дізнайся все, що зможеш. Тоді, якщо в цьому буде потреба, відкривайся». Кажуть, що юристу не варто ставити запитань, на які він ще не знає відповіді. Подібним чином хороший солдат не атакує, поки не розрахує, чого можна чекати у відповідь і чи здатен він цьому протистояти.

Дотепер у Майї був план: дістати Ізабеллу й змусити її говорити. Дізнатися, чому Клер таємно дзвонила до «Шкіри й мережива».

Треба дотримуватися плану. Почати з дому Ізабелли. Двері відчинив Гектор.

— Ізабели немає.

— Місіс Буркетт вважає, що нам із нею варто поговорити.

— Її нема в країні, — сказав Гектор.

Маячня.

— І коли вона повернеться?

— Вона вам подзвонить. Будь ласка, не повертайтеся.

Він зачинив двері. Майя на це очікувала. Повертаючись до свого авто, обійшла навколо пікапа Гектора і, не зупиняючись, причепила магнітний GPS-трекер під низ бампера. «Нема в країні, авжеж».

Трекер доволі простий: завантажуєш додаток з мапою і бачиш, де саме зараз авто й куди воно прямує. Дістати такий не важко: він продавався у двох крамницях гіпермаркету. Майя ні на мить не повірила, що Ізабелла поїхала з країни.

Але була готова закластися, що Гектор зрештою приведе її до сестри.

Розділ 13

Хтось припустив би, що «Шкіра й мереживо» буде зачинений до ночі. І помилився б. Розташований у тіні стадіону «Met-Life», домашньої арени для «New York Giants» та «Jets» одночасно, цей клуб відкривався об одинадцятій ранку й пропонував «розкішний шведський стіл для обіду». Майя раніше бувала в стрип-клубах, переважно під час відпусток. Хлопці навідувалися туди розслабитись, раз чи два вона ходила з ними. Безперечно, вони призначені не для неї, але про це можна було забути, зважаючи на розкішне обслуговування клієнток. Кожен стриптизер крутився навколо неї, як божевільний. Майя мала свої теорії з цього приводу — менше про те,