Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

невипадково мене сюди покликали сьогодні і точно вже не для бесід про моє минуле життя.

— Ти неправий, якраз все твоє колишнє життя, твої знання та навички дуже можуть тобі допомогти у новому світі. Але в одному ти маєш рацію. Мені б хотілося почути твоє рішення. Тим більше, що ти вже багато дізнався для його прийняття.

— Найсмішніше, що вночі я спав як немовля. А повинен був всю ніч провести у важких роздумах, зважуючи всі за та проти. І все-таки мені здається, що ви точно знали моє рішення ще з першої нашої зустрічі. І я запитую себе — моє це було рішення чи ви вміло мною маніпулюєте?

— Повір мені, Ніку: це було твоє рішення. Я б навіть сказала, що це було твоє призначення з моменту народження. Пам’ятаєш, я тобі розповідала про Зерно. Як тільки Зерно з’являється в людині, воно вже впливає на його життєвий шлях. Але ти й сам тепер розумієш, чому ти весь час до цього прагнув. Так, я трохи втручалася у твоє життя раніше, але не для того, щоб змінити чи направити твоє рішення, а для того, щоб дати тобі можливість зріло і свідомо взяти відповідальність за свою долю. Тепер ти дорослий і розумний чоловік і можеш сам правильно вирішити, що тобі робити. То що ж ти скажеш?

— Ой… Можна подумати, ви не знаєте, що я вирішу, — з іронією кинув Нік. — Багато ви знаєте чоловіків, з таким шилом у дупі, як у мене, які відмовилися б відправитися в новий світ? Тим більше, мало що мене тримає в цьому. Я поїду вчитися у вашу Школу, як мені не противно знову сідати за парту. А там подивимося, що з цього вийде і що мені вдасться зробити у вашому світі.

— Ну от і добре, — сказала Ліна з полегшенням, ніби скинула важкий камінь очікування. — Зараз ходімо додому. Стара я вже так довго кістки на камінні студити. А по дорозі розповім, що нам треба встигнути до твого від’їзду в Школу.

— Ага, треба сходити в магазин купити шкільну форму, зошити і щоденник, — не втримався від жартів Нік.

— Є багато речей важливіших за ті, що ти назвав, які ти повинен сприйняти дуже серйозно, але те, що ти не втрачаєш відчуття гумору — це дуже добре! — Ліна посміхнулася і встала з камінця. — Допоможи бабусі, візьми мене під руку і підемо потрохи.

— Іноді мені здається, що ви молодша за мене.

— Нічого. У тебе починається новий етап в житті, і я чомусь думаю, що часу скаржитися на старість у тебе вже не буде.

— А ось приводів, передчуваю, буде достатньо!

— Буде. Але без пригод життя було б дуже нудним.

— Не надто тішить великий шанс в цих пригодах втратити голову.

— А ти бережи свою голову. Навіщо її втрачати. Вона тобі ще стане в нагоді, і не тільки тобі.

— Саме цього я й боюся. Мені здається, що ви занадто багато сподівань на мене покладаєте. А я часто їх не виправдовував у минулому житті. Може, доля і ви помилилися у виборі кандидата на роль героя?

— Може, й помилилися. Але тільки ти в змозі довести чи спростувати цей вибір. І взагалі, будь-який хлопчисько був би радий, якби його обрали на роль героя, а ти весь час скиглиш.

— Саме так! Хлопчисько! А я товстий, лінивий, старий.

— Так, про старість при мені більше ні слова, а то перетворю на кролика. А лінь і зайву вагу ми швиденько викоренимо.

— А чому в кролика? — зі сміхом запитав Нік.

— Раз не подобається кроликом, тоді в собаку, — підтримала його настрій Ліна. — Гаразд, поговорімо серйозно. Часу справді у нас мало залишилося. Через півтора місяці починається навчання. Перше, що тобі треба зробити, — це вивчити мову. За легендою, ти будеш з держави Ірида, тому нічого страшного, якщо ти будеш розмовляти з акцентом і не зовсім ідеально. Але через те, що у нас немає в запасі пари років, щоб ти вивчив мову звичайним способом, то я застосую деякі магічні вміння для скорочення цього терміну. Та все одно на це піде як мінімум тиждень. Потім ми проведемо першу ініціацію тебе як мага. Після цього будемо займатися магічними навичками, щоб у Школі ти швидше все засвоював. А ще здоров’ю твоєму треба буде приділити увагу і фізичній формі. Ну, і щоб зібратися, тобі теж треба час. З рідними побути, речей купити. Ось такі величезні плани. Тож тобі доведеться зосередитися, відкинути свою улюблену лінь та попрацювати активно.

— Нічогісінько плани! І лише півтора місяця! Та тут роботи на рік, як мінімум, — спробував чинити опір Нік.

— Звикай. Тепер час буде летіти дуже швидко. Тобі і так дали двадцять зайвих років, щоб спокійно подорослішати.

— Яблуко дозріло, пора зривати.

— Можна й так. Краще зірвати і буде від нього користь, ніж згниє на гілці.

Так, розмовляючи, вони дійшли до узлісся перед будинком. На самому краю лісу сидів Прайм. Було видно, що він невдоволений.

— Он дивись, Прайм злий, що ти сьогодні з ним не погрався, — сказала Ліна, глянувши на вовка. Підійшла до нього і погладила по голові. — Нічого, Прайм, потерпи. Завтра знову будеш зганяти зайві кілограми з нашого героя.

— А можна не знущатися з мене? Мало того, що мені треба з дітьми в школу ходити, так ще й доведеться фізкультурою зайнятися, — майбутній маг скривив скривджену пику.

— Ти сам вибрав, — відповіла