Читати книгу - "Чорні Журавлі Всесвіту, Володимир Дмитрович Михайлов"

— не помітили, як він з’явився в дверях. — Робінзони он десятками років жили, та хіба в таких умовах? Тут за рік всього навіть оглянути не встигнеш.

Азаров усе ще лежав, але щоки його злегка зарожевіли.

— Так що зупинка за тобою. Зумієш змонтувати рацію — витягнемо її на поверхню супутника, будемо сигналити на Землю.

— Але з чого? З чого? — закричав Азаров. — Наче я не хочу! Немає ж виходу!

— Вихід завжди є! — твердо сказав Раїн. — Треба тільки вміти його знайти. З могили, кажуть, немає виходу, та й то люди вибирались. Треба шукати! Ти не пробував використати те, що лишилося від обчислювачів Калве? Адже там якісь блоки вціліли…

— Та думав я про це, — відповів Азаров. — А ви бачили, що там уціліле? Таких блоків і в мене самого хоч греблю гати.

— Справді, треба ще подумати, — сказав Сенцов. — Адже вихід десь є, напевно є, тільки ми його не бачимо…

На хвилину запанувало мовчання. І потім Сенцов задумливо промовив:

— Генераторний блок, генераторний блок… А якщо взяти деталі від інших приладів? Наскільки я пригадую будову рації, там використовувалась частина тих же типових деталей, які стоять у наших радіометричних приладах… Хоч би в тих самих лічильниках. Га?

— Я прикидав, — сказав Азаров. — Дещо звідти можна запозичити, але не все.

— Лічильник? — зненацька спитав Раїн. — Заждіть, в мене виникла ідея… Лічильник же ми тут знайшли?

— Ну, знайшли…

— Так, виходить, і сама автоматична ракета має бути десь тут, на супутнику. її треба тільки розшукати. Адже радіообладнання ракет-автоматів принципово від нашого нічим не відрізнялось?

— Лише в деталях! — сказав Сенцов, і Азаров ствердно кивнув. — Це думка!

— Може, там взагалі зберігся цілим передавач! — натхненно підхопив Азаров. — А й справді, як нам одразу не спало на думку?.. Треба негайно розпочати розшуки!

— Я думаю, — сказав Раїн, — що взагалі треба змінити порядок робіт. Хай Коробов укупі з Азаровим ідуть розшукувати. А я допомагатиму Калве, Удвох у нас діло піде набагато швидше. З оглядом же ракети Чудово впораєшся і ти сам.

— А який сенс? — спитав Сенцов. — Калве й так працює правильно. А ми б удвох…

— Хм… — непевно відповів Раїн. — Нагору я все-таки піду?

— Що ж, будь ласка, — погодився Сенцов. — А ти, Вітю…

Але Азаров уже пішов по скафандр.

13

Калве завів Раїна до круглого залу з пультом.

— Ось, — промовив він. — Тут міститься пульт керування. Але вся річ у тому, що ці машини самопрограмуються. Вони здатні самі змінювати режим роботи в залежності від зміни навколишньої обстановки і так далі…

— Знаю, — відповів Раїн. — Відчули на власній шкурі.

— Отже, мислячи логічно, керувати ними практично нема ніякої потреби. Але водночас є і пульт, і органи керування — ось вони. Ця ручка зовсім змінює режим роботи. Я тут де в чому зумів розібратися…

— Дуже цікаво! Так що ж вас дивує?

— Не можу зрозуміти, як це відбувалось. Бачите цей екран із стрілкою? Він з’єднаний з чимсь у верхніх ярусах, з’ясувати я ще не встиг. Від нього відходять ланки до всіх машин. Але навіщо він? Ніяк не зрозумію.

— Так, так… — почав придивлятися Раїн. — Три кільця… Якщо це атомна структура, то один електрон на третьому рівні… Натрій?

— До чого тут натрій??

— Не уявляю… А чим, власне, цей пульт керує?

— Тут відбувається приблизно таке, — пояснив Калве. — Коли поставити стрілку в одне з цих трьох фіксованих положень по довжині і в будь-яке положення по колу, в ланці виникають короткочасні імпульси, точніше — комбінації імпульсів. Вони дуже нетривалі, щоб бути якоюсь програмою, котра передається машині. Але вони можуть бути сигналом до вироблення певної програми.

— Це вже щось. Я, правда, не дуже розуміюсь на цьому…

— Тим краще! Як кажуть, свіжа голова. Так ось, ці імпульси надходять в одну з секцій машини, а саме в ту, яка в дану мить ввімкнена оцим багатопозиційним перемикачем. Але надходять не безпосередньо, а через оці ось пристрої (він показав на шафочки, які стояли в простінках). В них сигнали значно видозмінюються… Маю підозру, що саме тут знаходиться керування програмуючими пристроями.

— Резонно. А ці лампочки?

— Найбільш ймовірно, вони повідомляють, коли сигнали доходять до адресата. А от що означають сигнали?

— Я міркую, можливо, як дилетант, — відповів Раїн. — Але подивіться на двері: наскільки переконані були, мабуть, конструктори у невідмовності своїх машин, коли навіть не передбачили аварійного ручного відкривання дверей. І якщо вже, напевно, десятки років тому залишений супутник все ще нормально працює, виходить у їхніх міркуваннях була істина…

— Проблему кібернетики номер один — проблему надійності — вони розв’язали грунтовно, — з повагою знавця відповів Калве. — І як розумно все автоматизовано: механізми не працюють безперервно, а вмикаються лише тоді, коли це необхідно. Саме тому вони й не стомлюються, не старіють. Ми не знаємо, коли прилетів сюди цей корабель, — може, сто, а може, й тисячу років тому. А всі автомати у повній робочій готовності. Навдивовижу гарно продумано й економно! Це збудовано на віки…

— Але, — продовжував Раїн, — чи варто будувати такі речі на віки? Техніка так бурхливо розвивається, машини старіють… Ви говорили, що імпульси йдуть від цієї стрілки?

— Так, — відказав Калве. — Вона висувна, телескопічна. Кожному з трьох строго фіксованих положень її по довжині відповідає своя форма імпульсу. І при кожному положенні кінець стрілки знаходиться на одному з цих