Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

Хто він такий? Ти можеш однозначно відповісти на це запитання?

- Не турбуйтесь, тату, він хороший. Дуже хороший. Мені так пощастило.

- Думаю, що це йому пощастило з тобою.

- І йому теж.

Орест зазирнув до кухні.

- У кімнатах все чисто. Я попрошу вас перейти туди, а я перевірю ще тут, про вся випадок.

Батько з донькою перейшли до великої кімнати і сіли на диван. Скоро до них приєднався і Орест.

- І на кухні нічого немає, - сказав він.

- Тепер послухайте мене, діти, - почав Орос, коли Хома зайняв на дивані місце біля Мар’яни. - Можливо, я буду говорити про страшні для вас речі, але нічого не вдієш, вимушений казати правду. Мар’яна наполягає, щоб я і тобі, Оресте, довірився і був абсолютно відвертим. Та в мене й немає іншого виходу. Так складається наша життєва ситуація.

- Дякую. Це для мене велика честь, - серйозно мовив Орест.

- Мар’яна вже, певно, розповіла тобі, що мій старший нерозумний син програв у карти півмільйона доларів. Його боргову розписку викупив один олігарх на прізвище Бенгалуров. Він народний депутат, лідер парламентської фракції і мільярдер.

- Та хто ж у нашій країні не знає Бенгалурова, - посміхнувся Орест.

- Очевидно, що вся ця історія з програшем у карти інспірував саме він. Сьогодні я зустрівся з Бенгалуровим. Він вимагає, щоб я застрелив Президента України. Тоді боргова розписка буде повернена мені, та ще й зверх того заплатять дуже багато тисяч. Ось так. Чому Бенгалуров звернувся з цією пропозицією до мене? До відставки і виходу на пенсію я працював штатними снайпером Міністерства внутрішніх справ. Був кращим в цій сфері. Тепер це намагаються використати. Оце і все.

- Мар’яна сьогодні розповіла мені про вашу дуель з Раміресом, - погладив по голові кохану Орест. - Ви справді історична особа. Здається, саме від вас залежало тоді, куди піде плин історії.

- Якби я в той момент не помилився і вистрелив у вікно, де був Рамірес, зараз би у нас таких проблем не було. Той Президент вважався розумною і дуже сильною духом людиною. Якщо б він не загинув так трагічно, можливо, сьогодні всі ці, подібні до Бенгалурова, можновладці імовірно сиділи б у в’язницях.

- Згоден, пане Андрію, - підтвердив Орест слова Ороса. - Ми тримали хід української історії у власних руках. З наукової точки зору, це була мить біфуркації, плин часу, що міг потекти або одним, або іншим руслом. І зараз, через 10 років, ми б з вами мали зовсім інші результати. Відомо, що в історії бувають часові періоди одноособової влади, коли прості дії одного індивідуума можуть змінити все.

- Ну, нащо тепер ятрити душу. Маємо те, що маємо.

- А коли ви маєте здійснити цю акцію? - спитав Андрія Орест.

- Якраз на День Незалежності.

- Десять років тому в цей же день було вбито Президента країни, і тепер історія повторюється, - похитав головою Орест. - Хоч би тут ми скидаємось на Сполучені Штати Америки.

- Мені жаль, Оресте, що я мимоволі вплутав тебе у цю паскудну історію, - щиро мовив Андрій.

- Я сам у неї вплутався. І щасливий з цього. Я так мріяв, щоб у мене була родина, щоб ми всі разом збиралися і обговорювали наші проблеми. Колись на літні канікули один університетський друг запросив мене до себе в село. Їхня родина саме тоді почала будувати нову хату. Ми разом їздили за будівельними матеріалами, вантажили їх, працювали підсобниками, потім йшли купатися на річку, потім разом вечеряли. Було так чудово. Ніби я став членом родини. Той, хто не відчував такого, напевно, не здатен зрозуміти мене.

- Зачекай, Оресте, - перервав його Андрій. - Все набагато гірше і трагічніше, ніж ти собі уявляєш. Я точно знаю, що, коли я виконаю замовлення, ліквідують не лише мене, але й усю мою родину. А зважаючи на те, хлопче, що ти уже практично увійшов до неї, виходить, увесь цей жах стосується і тебе. Я отримав доволі значну суму грошей. Бери Мар’яну, якщо ти її щиро кохаєш, і тікайте куди-небудь за кордон. Іншого виходу не бачу, тому і готовий надати вам навіть відповідні коди рахунків у швейцарському банку.

- Ви маєте рахунки в швейцарському банку? - Орест отетеріло подивився на Андрія. Несподівано для себе, Орос побачив у погляді Хоми щось таке, що снайпер одразу зрозумів: ця людина - дійсно геніальна.

- Тату, про що це ви? - втрутилася Мар’яна. - Про які такі рахунки в швейцарських банках йдеться?

- Люба, хіба ти не бачиш, твій татко пожартував, - посміхнувся Орест. - І у вас на це ще вистачає сил?

Андрій з вдячністю поглянув на Ореста.

- Звичайно, що я пожартував, - запевнив він доньку. - Можливо, й не дуже вдало і доречно. Але Бенгалуров дійсно видав мені добрий аванс. То ж беріть гроші і тікайте звідси подалі.

Всі замовкли, думаючи кожен про своє.

«Господи, - подумав Орест. - Чи можливо, щоб людина перевтілилася в іншу? Наскільки імовірне існування в різному просторі, але в одному часі двох людських тіл з однією душею, чи, либонь, один дух, одна душа об’єднувала б два тіла? Науці відомі численні факти так званого роздвоєння особистості. Це коли є одне тіло, але в ньому ніби дві душі. Про це всі знають. Але чому психологи не здогадалися донині дослідити таке, напевно, припустиме явище, коли одна душа роздвоюється між двома людськими тілами? Тіла різні, а душа - одна. Два різних чоловіки або жінки з абсолютно ідентичними душами. І душі не просто ідентичні, вони тотожні генетично. Люди живуть у різних країнах, на різних материках, але займаються однією справою, мають однакові уподобання і, разом з тим, ніколи не знаходять душевного спокою. Їхні душі пристрасно шукають одна одну, щоб