Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 15.

Дні йшли,наче крізь мене. Вже пройшли два місяці з того часу,як я оселилася в будинку Сергія і виховувала його доньку. Хоча,це було більше схоже на щоденну естафету. Тому що,в дитини настільки був напружений і нагружений графік,що ми цілий день проводили легкими перебіжками, щоб нікуди не запізнитися. Під кінець дня, Софія просто виключалася навіть без мультиків,що вже говорити про мене. Єдиний плюс у тій всій гонитві це моє схуднення,на цьому позитивні сторони закінчуються. Я вже повністю вивчила будинок і територію,а ще всіх репетиторів маленької. Ці два місяці пройшли важко і я відчувала себе справжньою конякою. При цьому,наші відносини і розмови з Сергієм, точніше розумові перепалки,так і не змінилися. Мені навіть цікаво, чому він все це терпить. Я не впевнена, що настільки хороша нянька,а ще й язиката. Що ж, маємо те, що маємо. 

Я з нетерпінням чекала цих вихідних,бо нарешті хотіла вирватися з цього всього. Зустрітися з подругою і навіть не проти сходити з нею в клуб. Проте,коли наступила субота,то вранці мене накрило почуття,що сьогодні щось піде не так. І не дарма,бо після сніданку, Сергій покликав мене до свого кабінету,а це вперше за той період,що я тут. І відчуваю, що нічого в цьому доброго не має.

-Надіє, мені як це правильно сказати..,-почав він підбирати слова і це мене ще більше насторожило. Дивлюся на нього більш уважніше,що це в нього, йому ніяково чи що. Вперше бачу скільки всього,бо в більшості випадків він непробивний, прямо термінатор.Я мовчу,хоча мене роздирає цікавість. Але на обличчі,як завжди,все тихо,штиль тай усе.

-Одним словом, мені потрібно, щоб ви супроводжували мене на один прийом. На ньому повинна бути присутня і Софія. Тому,я гадаю, що ви , маєте, також,там бути. Так що, якщо у вас були плани,то скасовуйте їх,бо через дві години приїдуть стилісти. На цьому все,можете іти,-почав так неквапливо,а потім у мене просто щелепа відвисла. Я відкриваю рот, щоб заперечити, але він випереджає мене.

-І не хвилюйтеся,я вам оплачу це,а ще візьмете вихідний,коли буде потрібно,-от жеж хитрун. Тут важко посперечатися. Він підходить до мене,а я залишаюся стояти на місці і Сергій просто легко виводить мене за двері. А я навіть і не знаю, що мені робити. Чи то стукати в двері і сваритися,чи то бігти приводити себе в порядок. Все ж, мені завжди було цікаво побувати на такому заході, тай це буде мені оплачуватися і мене повністю приведуть у порядок. Тому,я як доросла і мудра жінка,що вкрай рідко проявляється в мені,стрималася і побігла обрадувати Софію. Бо вона дуже була засмучена,що я не буду з нею на цих вихідних.

Проте,коли я оголосила їй новину,то від мене не сховалося награність її здивування і радості. Вкотре,я подумала, наскільки ця дитина розумна і зрозуміла, що це вона скоріше всього приклала руку до цього всього. Але я, впринципі,не засмутилася і побігла приводити себе у порядок. Спочатку душ,депіляція і я готова до того, щоб з мене зробили справжню красуню. Сподіваюся, що і сукню мені привезуть,бо якщо чесно,я з собою не дуже набрала речей. Тому, і вечірньої сукні у мене не має,бо я й не здогадувалася, що вона може мені знадобитися. Напевно б,якби Настя це почула,то б добряче надавала б мені по дупі. І, якщо б я, дозволила їй мене зібрати сюди,то я б просто не мала б чого одягнути. Крім, звичайно, мережевих пеньюарів і кокетливих сукенок. 

Але зараз не про це, зараз я повністю займуся собою. Приблизно через годину,я вже стояла перед дзеркалом,в чому мати народила і була задоволена своєю роботою. А ще, повністю готова до стилістів і кого ще там казав Сергій. Напевно,кожна жінка у світі, любить приводити себе в порядок, особливо чужими руками. Адже,ми любимо бути красивими і обожнюємо, коли нами захоплюються або роблять компліменти. Не пам'ятаю вже, коли востаннє мені хтось, окрім мене робив зачіску і макіяж. Ну,це я звісно,стрижку і укладку не враховую,бо туди доводиться ходити часто. Структура волосся у мене трохи пухнаста і її потрібно постійно коректувати. Ах,да. Востаннє це було на весіллі Насті. Вона б мене з'їла, якщо б я погано виглядала. Все ж,я була подружка нареченої і досі дивуюся,що вона мене дозволила самій обрати плаття і весь образ в цілому. Напевно,вона просто тоді була занурена у свої клопоти і на мене часу не вистачало,її можна зрозуміти.

 Тягнуся за халатом,Настя б зацінила, шовковий і червоний,але довгий, майже в підлогу і без мережива. Проте,я не встигаю його повністю одягнути,як до мене вривається Сергій.

-Надіє,ви вже готові,-я просто здригаюся від його голосу. Це триває декілька секунд,а далі я всіма своїми кривими руками, намагаюся зав'язати той тричі проклятий халат. Натомість, Сергій стоїть і мовчки дивиться на мене,наче нічого не сталося,наче бачить мене отак кожен день.

-Ви зглузду з'їхали,-кричу на нього,коли моє тіло повністю сховане.

-Начебто ні,але якщо вам потрібна довідка від лікаря,то я не збираюся її приносити,-його спокій мене нервує.

-Знаєте,що. Вам точно не завадить сходити до психіатра,бо психолог тут вже навряд чи допоможе,-сичу до нього.

-Тільки якщо ми підемо до нього разом,-кидає він до мене.

-Хіба,що вас провести, щоб ви точно туди куди потрібно потрапили. Бо відчуваю, що у вас зовсім геолокації не має,раз ви увірвалися до моєї ванної,-намагаюся надати голосу твердості.

-Потрібно зачинятися.

-Потрібно стукати!

-Годі, не псуйте мені ще більше настрою. Я прийшов тільки сказати, що вас очікують внизу,-кричить він до мене і хлопаючи дверима, іде. А я так і хочу побігти за ним і ще пару ласкавих слів сказати. Проте, наявність чужих людей вдома, мене стримує. Та й,не хочу щоб все це бачила Софія.У дитини і так не має нормальної сім'ї,а тут ще й ми зі своїми перепалками.

Я спускаюся вниз,попередньо одягнувшись,бо мене і так сьогодні бачили забагато осіб голою. Далі я віддаю себе в руки майстрам,які чаклують наді мною біля двох годин. Чесно,я думала, що доволі красива. Але,коли зрозуміла скільки часу пішло на мене,то усвідомила, що по ходу,не така вже й я гарна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍