Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

- Нічого страшного, - жінка мені мило посміхається, хоча я бачу, що вона трохи нервує. Швидше за все, через те, що тепер ми не все встигнемо, - я попросила, щоб уже принесли деякі позиції, щоб трохи заощадити час.

- Звичайно, - я одразу поспішаю до диванчика, біля якого стоїть столик з закусками. Якщо чесно, то зараз і кусок у горло не лізе. Але я не можу перенести дегустацію. Весілля вже за кілька днів і мені потрібно ухвалити рішення по меню, щоб ресторан міг почати закуповувати продукти на певну кількість гостей.

Я маю зосередитися на закусках. Підготовка до весілля. До весілля з чоловіком, якого я люблю. Але думки вперто повертаються до кімнати, в якій я була всього кілька хвилин тому. Шкіра й досі горить від дотиків чужого чоловіка. Губи розпухли від наполегливого поцілунку. У голові досі пульсують його слова: "Серйозно не знаєш яка він мерзота?" Адже він спеціально так сказав? Хотів, щоб я почала сумніватися у Нолані? І, чорт забирай, у Бакера це вийшло.