Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

— Хтось народив? — на щастя, Дамір сам дає мені підказку, як викрутитись із ситуації, і навіть не підозрює про те, для кого я купила всі ці милі штучки.

— Ще не народила, але скоро. Це для моєї подруги з університету. Хочу привезти як подарунок, не думаю, що в Англії знайду щось подібне.

Мої навички брехні виходять на новий рівень. Але вуха все одно горять. Ніколи не любила брехню, адже рано чи пізно однаково правда спливе назовні. Але я дуже сподіваюся, що до цього часу ми вже будемо розлучені й Дамір нічого не зможе зробити.

— Що ж, радий був побачитися, мені вже час бігти, — вимовляє Михайло, про якого на мить я вже встигла забути.

Він дивиться на годинник на своєму зап’ясті, немов і справді кудись спізнюється. Але ми троє чудово знаємо, що все це просто брехня.

— І я була рада побачитися, Мішо. Сподіваюся, це наша не остання зустріч.

Хлопець іде, залишаючи нас із Даміром удвох.

— Можеш трохи посунутися? — роздратовано прошу, але Дамір не збирається давати мені трохи більше особистого простору. — Я теж йду геть.

Хочу піднятися зі свого місця, але чоловік не дає. Хапає мене за лікоть, м’яко тягне вниз, саджаючи мене на своє місце.

— Хіба в тебе немає якоїсь термінової роботи? — з досадою стискаю губи.

— Сьогодні в мене вихідний. Я вирішив провести час зі своєю дружиною. Скучив страшенно. Ти голодна? Весь день же нічого не їла, напевно. Ходімо в ресторан. Якій кухні надаєш перевагу?

Я розумію, що йти проти нього немає сенсу. Він вирішив пограти в гру під назвою «щасливий шлюб», і я дозволяю йому. Але тільки на сьогодні. На знак оплати за те, що врятував мене з охопленого полум’ям приміщення.

— На твій розсуд. І мені не подобається, що твої хлопці стежать за мною.

— З чого ти взяла? — награно питає він. Його брова повзе вгору, в очах хитрий блиск.

— А як ще ти міг дізнатися, де я?

— Це все зв’язок між нами, — усміхається він. — Хіба ти бачила тут когось із моїх хлопців?

Протиставити мені йому нічого. Я і справді не помітила жодного стеження, але це не означає, що я вірю в якийсь зв’язок між нами.