Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Ну ось, все найкраще дітям, – дядько Женя швидко глянув на тітку Світлу і зробив вигляд, що образився. – А нам тільки після них можна буде подивитися.

– Ні, я без бабусі і дідусі не хочу! – не погодилась Стефанія. – Давайте всі разом подивимося!

– Як скажеш, дорогенька, – Віола поцілувала доньку в м'яку щічку і обійняла сина. Ну ось і славно.

Після спільного застілля діти, втомлені за день, майже поповзла спати і заснули вже на початку казки. Віолетта теж валилася з ніг від утоми і хотіла лягти якомога раніше, щоб добре відпочити перед майбутнім насиченим днем. Врешті заснула прямо в кріслі, чекаючи своєї черги зробити вечірнє вмивання. Крізь дрімоту вона відчула, як знайомі руки її підняли, віднесли на ліжко і вкрили ковдрою.

Як все-таки добре, коли є хтось, хто може про тебе подбати! До хорошого швидко звикаєш. А чи вийде у неї прожити без цієї підтримки? Саме такі думки відвідали її, перш ніж Віола провалилася в глибокий сон без сновидінь і кошмарів.