Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"

Цей милий цілунок змусив мене почервоніти як та помідора, що дивилася на мене з салату.

— Вина? — запропонував мені вікінг.

— Сьогодні згодна, — кивнула йому й червона рідина наповнила мій келих.

Стейк, салат моя улюблена піца, паста.

— Я так можу луснути, — доїдаючи третій шматок піци видихнула я. — Це неймовірно смачно. Якщо ти мене так будеш годувати постійно, то я переїду до тебе й у твоїй вітальні з’явиться рожевий плед під колір капців, — з широкою посмішкою погрозила я Максимові.

— Я за. Тільки якщо там ще з'явиться такий самий вазон з квіткою, як у твої кав’ярні, — допиваючи вино повідомили мені.

— Який саме? —  підводячись, щоб допомогти з посудом запитала я.

Наші  дії були такі природні, ніби ми так прибирали після вечері багато років, а не вперше.

— Висока така з пишним листям трохи підкрученим, — завантажуючи посудомийку пояснював Максим.

— Зрозуміла, ще в зеленому горщику. Це фікус Лірата, він в мене з’явився найпершим, — дивлячись на впевнені рухи вікінга, милувалася на його спину.

У цього сірого костюма є очевидний плюс, трикотаж чудово підкреслює кожен м’яз та вимальовує рельєф.

Здається, Аню, вино вдарило тобі в голову, тому що я не можу зрозуміти коли це я почала вимірювати який обхват у нього плечей.

— Як ти дивишся на перегляд фільму? — неочікувано розвертаючись запитав Максим.

А я тільки зашарілася та потупила очі.

— Позитивно. Якщо це той фільм, про який ми вчора говорили

— Зрозумів, — та підхопивши келихи та пляшку вина, пішли до вітальні.

Зайняла місце в кутку дивана, не знаючи куди себе подіти, доки Максим шукав фільм. Тримала і руках келих, робила маленькі ковтки, а подумки шукала місце для фікуса.

Максим сів з іншого боку, подивився на мене, а потім запропонував обійми, просто розставивши руки. Не вагаючись, я перебралася до нього під бік. Залишивши келих на столику. Відчуваючи важкість його руки, що мене обіймала, стукіт його серця у грудях. Тепло, що мене окутувало та бурмотіння телевізора, я провалилася у сон.