Читати книгу - "Я сам поховаю своїх мертвих"

— Послухай... — попросив Ліон.

— Та пішов ти, я сама їх впущу, — Мей, похитуючись, рушила до дверей.

— Не будь дурною! — Ліон відштовхнув її. — Ці двоє...

— Ти кого назвав дурною?! — гаркнула дівчина. — Забирайся з дороги!

— Ти мене врешті-решт послухаєш?

Мей швидко обійшла чоловіка і навіть встигла відсунути верхню засувку, перш ніж він схопив її.

У двері загримали.

— Не лапай мене! — викрикнула знервовано дівчина, відштовхуючи Ліона.

— Ці двоє прийшли тебе вбити, ти, дурепо, — заволав детектив, відтягуючи її від дверей. Тоді схопив дівчину за плечі й щосили струсонув. — Ці хлопці... — він раптом важко застогнав від несподіванки, коли вона ляснула його по очах. На мить Ед наче осліп. А Мей уже відсунула нижню засувку і саме взялася за ключ, коли Ліон відтягнув її назад і кинув на крісло. Він ледве встиг закрити засувки, як двері струсонулися від удару.

Двері витримали, але Ліон розумів, що це — ненадовго.

Дівчина нарешті вилізла з крісла і кинулася на Еда, б’ючи кулаками у груди та обличчя. Він марно намагався її зупинити, аж поки не схопив зап’ястя і не притиснув її руки до своїх грудей.

— Та послухай, чорт забирай! Цим хлопцям ти платила за шантаж.

Мей була надто п’яною, аби розуміти хоч щось. Штовхнувши його вперед, дівчина буцнула Еда у підборіддя й вдарила по гомілці. Лаючись під ніс, він збив її з ніг і штовхнув у спальню.

Це була маленька кімната з вузьким ліжком біля вікна. Важка дубова шафа для одягу стояла біля стіни навпроти туалетного столика.

Ліон кинув дівчину на ліжко, зачинив двері на ключ і швидко вийняв його із замка. Та Мей зіскочила з ліжка, її очі від люті налилися кров’ю, а лице побіліло. Білявка розмахнулася, аби щосили вдарити Еда, та він перехопив її руку, підняв дівчину і відкинув так сильно, що вона, напевно, вбилася б, якби Ліон її трохи не притримав.

Тепер Мей лежала, задихаючись та боячись поворухнутися, а Ліон цим скористався і почати штовхати до дверей дубову шафу. Вона була важкою, і чоловік докладав неймовірних зусиль, аби зрушити її з місця.

— Не смій чіпати мої речі! — вигукнула дівчина. — Перестань, чуєш?

Ліон, проігнорувавши її, вперся плечима у шафу і нарешті припер нею двері. Щойно перевів подих, як у сусідній кімнаті щось тріснуло. Вхідні двері не витримали, зрозумів він. Що ж, цих дверей їм так швидко не виламати. Ліон відчинив дверцята шафи, дістав звідти перше, що потрапило під руку — як виявилося, шубу, — і кинув білявці.

— Одягайся, швидко!

— Та пішов ти! — вона відкинула шубу на підлогу.

Ліон підняв дівчину на ноги і струсонув.

— Одягайся!

Мей спробувала роздерти його обличчя нігтями, але Ліон знову схопив її за зап’ястя, розвернув і штовхнув лицем до ліжка. Притиснувши коліном її спину, спробував натягнути рукави шуби на руки дівчини, але вона так сильно пручалася, що було марно й намагатися це зробити.

Не можна гаяти й секунди, розумів Ліон, бо лишається зовсім небагато часу, перш ніж ті двоє увірвуться до кімнати. Облишивши дівчину, Ед спробував заспокоїтися. Вона тим часом сповзла з ліжка і кинулася до нього з кулаками. Детектив ухилився, вдарив її в обличчя і відразу підхопив дівчину, щоб вона не впала.

На непритомну Мей йому таки вдалося натягнути шубу. Покінчивши з цим, Ед виглянув за вікно і полегшено зітхнув, побачивши пожежну драбину за кілька футів від себе.

— Він вилазить у вікно, — почувся голос чоловіка зі шрамом. — Я спускаюсь, а ти виламуй ці двері.

Ліон більше не вагався: він прикинув, що чоловіку зі шрамом, який побіг до ліфта, що рухається, мов равлик, потрібно ще буде обійти будинок. Що ж, часу обмаль, але це краще, ніж сидіти в кімнаті, наче у пастці. Він схопив дівчину, яка все ще була непритомна, і перекинув через підвіконня. Уже з балкона детектив почув, як зловісно тріщать двері кімнати.

Унизу було темно, й Ед не міг розгледіти, куди виводить провулок. Глянув угору й зрозумів, що на дах їм обом не вилізти. Треба спускатися.

Ліон закинув дівчину на плече й рушив металевими сходинками, тримаючись за іржаві поручні. Мей була важкою, і на третьому поверсі Ліон уже не відчував ніг, а серце його немов намагалося вистрибнути із грудей. Ледь не падаючи, він продовжував спускатися, міцно опираючись на поручні. Ліон думав лише про те, аби дістатися провулка раніше за чоловіка зі шрамом.

Остання секція драбини почала зі скрипом опускатися, коли він ступив на неї ногою. Опинившись на землі, Ліон сперся на стіну, аби перевести подих та отямитися. Озирнувшись навсібіч, він зрозумів, що не знає, в якому напрямку рухатися. Навколо була суцільна темрява. Ед вирішив піти праворуч, але не ступив і кількох кроків — звук, що пролунав позаду, змусив його обернутися.

Це саме відчинилися двері, й світло впало на частину провулка. Із дверей вийшов чоловік зі шрамом. Затамувавши подих, Ліон продовжив повільно рухатися, намагаючись не видати себе жодним звуком.

Чоловік зі шрамом озирався, намагаючись зрозуміти, куди той дівся.

А Ед ступав у темряві, тримаючись за цегляну стіну, готовий кинутися бігти, якщо переслідувач рушить у його напрямку.

Раптом Ліон уперся в стіну і, спіткнувшись, мало не впав. Відновивши рівновагу, почав гарячково обмацувати цеглу перед собою. Глухий кут. Він звернув не туди і сам загнав себе у пастку.

Детектив озирнувся. Чоловік зі шрамом ішов у його напрямку, тримаючи в руці пістолет.

2

За стіною шуміла вулиця, і Ліон зрозумів, що перебуває неподалік від дороги. Потрібно було повертати ліворуч, але тепер уже пізно: чоловік зі шрамом перекрив йому вихід. Ед обережно поклав непритомну дівчину на землю. Він знав, що його не видно і що той чоловік рухається навмання. Ліон поповз назустріч. Чоловік зі шрамом наближався повільно, невпевнено, постійно прислухаючись.

Коли детектив відповз від дівчини на двадцять ярдів, він присів і причаївся, притиснувшись до стіни. Чоловік зі шрамом був ярдів за п’ятнадцять[4]. Рухаючись у суцільній темряві, він виставив пістолет уперед і вільною рукою намацував стіну, біля якої причаївся Ед.

Чоловік зі шрамом був уже недалеко. Ліон чув його подих і запах парфумів. Темна тінь пройшла зовсім близько від нього, не помітивши, й продовжила рухатися далі так само