Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

Потім, дивлячись на мене, підвівся, перехилився через стіл і нахилився. Тільки я виявилася більш прудкою і, схопивши іншою рукою серветку, швидко витерла обличчя. Дін ображено глянув на мене.

– А ти боягузка.

– Ну і нехай, – сказала я мстиво. – Думай, що хочеш.

– Кевіне! – на поклик Кордевідіона, двері трохи прочинилися, і з-за них виглянула голова. – Передай, хай принесуть нам чай.

Голова зникла, замість неї знову з'явилася рука, яка смикнула за шнурок, і двері зачинилися.

– Вибач, мила, мені треба поговорити з Кевіном.