Читати книгу - "Більше позитиву, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

Розділ 13

Не відношу себе до тих людей, які, коли все добре, починають шукати щось підступне у цьому. Але ситуація мене трохи спантеличила. Тема колишніх завжди із малоприємних. Хоча, якби мій колишній залишився в цьому місті, то його нова дівчина, можливо, теж переживала б через мене. Та все було б дарма, якщо я розстаюся, то назавжди. Потрібно у всьому розібратися, але по-тихому. Довіряй, але перевіряй, так вирішила я, оскільки моя довіра до Гліба почала накульгувати, спіткнувшись об надану Яною інформацію. Головне, щоб рівень моїх ревнощів не перейшов допустиму межу. Зрозуміла, що залишалася спокійною, поки мені не дали привід вийти з цього стану.

 - Спитай у Насті про Гліба та його колишню дівчину. Вона точно повинна пролити світло на все, що відбувається, - наш з Олею мозковий штурм з приводу ситуації, що склалася, почав приносити плоди.

 - Ні, вона може розповісти Глібу, потрібно самій у всьому розібратися. Тим більше, вона не лізе у справи брата, – Настя б одночасно все спростила та ускладнила, треба постаратися обійтися без неї. Знайти інший варіант рішення, я ж не шукаю легких шляхів, що складніше, тим цікавіше. Я завершила розмову з Олею і поклала телефон у рюкзак.

Я зайшла в будинок, і помітила, що Настиного взуття немає, значить, її теж немає вдома. Кинула сумку на диван і пішла помити руки. До мене назустріч з ванної вийшла Маша з чалмою на голові, у домашньому халаті та капцях у вигляді панд. Милота.

 - О, привіт, - видно, що вона не чекала моєї ранньої появи у будинку.

 - Привіт. Випадково не знаєш, де Настя? - треба було промацати ґрунт.

 - Знаю. Вона поїхала з одногрупницею за місто, роблять проект, дизайн інтер'єру дачі. Вранці я їй дзвонила, але її телефон було вимкнено. Не знаю, скільки вона там буде, казала, що можливо й тиждень.

Не треба паніки. Можливо, телефон просто розрядився, Настя ніколи не бере із собою зарядний пристрій та павер банк, надто безтурботна або просто не хоче носити зайвий вантаж.

Маша увімкнула фен і почала сушити волосся. Я зручно вмостилася у кріслі і продовжувала роздумувати. Несподівано у мою світлу голову прийшло рішення. Стеження все прояснить. Мої таргани в голові поплескали стоячи цій геніальній ідеї. Коли Маша уклала волосся, я помітила, що у неї нова стрижка, - подовжене каре.

- Маша, все добре?

- Так, - спокійно відповів вона.

- Чого раптом підстриглася?

- Готова до змін. Внесла трохи новизни.

- Це ти після розставання з Дмитром? Настя дуже часто б  змінювала свій образ, - я розсміялася, але зловивши Машин погляд на собі, зрозуміла, що невдало пожартувала.

- Ти краще сідай, поїж, а то я вже чую колівубл.

- Що чуєш?

- Бурчання твого живота від голоду.

Не дивно, через всі ці переживання втратила відчуття голоду. Так, треба підкріпитися і в дорогу. Щоправда, поки що не знала, з чого почати, але, як відповідь на моє запитання, Діана запостила кафе, де перебувала. Довелося створити фейковий аккаунт і підписатися на неї. Я схопила бутерброд, поїм дорогою. Маша мені простягла другий:

 - Ось, візьми ще, пані детектив, хто знає скільки доведеться просидіти в засідці.

 - Дякую. Тільки поки Насті нічого не кажи, - крикнула, коли вже взувалася.

 - Добре. Тримай мене в курсі! - навздогін мені вигукнула Маша.

***

Для звіту зі стеження спеціально створила чат «Всевидюче око», додала Олю та Машу. Подумала про Настю. З нею все добре, вона передзвонила і мені та Маші, сказала, що зайнята, у неї мало часу, а проект ще сирий.

Я одягла сонцезахисні окуляри, які прихопила із собою для конспірації. Зробила пучок на голові. Багатьом не звично мене так бачити, бо так ходжу тільки вдома, тому мене точно не впізнають. Коли знайшла зручне місце для огляду, взяла мобільний і почала писати дівчаткам.

Я: «Гліб зайшов у кафе. Підійшов до неї і поцілував »

Маша: «У щічку?»

Я: «Ні»

Оля: «Жахливе жахіття! Про що вони говорять? »

Я: «Не чути, читати по губах не вмію»

Маша: «Треба було піти з тобою»

Я: "Можливо"

Оля: «Може, він на тебе посперечався?»

Я: «Олю, не нагнітай, будь ласка. І так у мого страху очі збільшилися до невимовних розмірів. Та й на Гліба це не схоже »

Маша: "Схоже!"

Оля: "Схоже!"

Маша: "Так, намагаємося не нагнітати"

Я : «Він тримає її за руку, вони сміються. Все, не можу більше, йду »

Мені вистачило вражень від побаченого, тому одразу повернулася додому. Маша кинуся обійняти мене з порога. Таке відчуття, що це все відбувалося не зі мною, з кимось іншим, а я просто стою і спостерігаю все збоку.

-Може чай з ромашки?

-Чай з ромашки мене заспокоїть лише у тому випадку, якщо я його виллю йому на голову, - я просто кипіла від злості на Гліба.

- Яна могла все вигадати, а ти легко купилася. І взагалі, з приступом ревнощів, як і з переглядом дорам, головне вчасно зупинитися, а то так затягує, що складно зупинитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍