Читати книгу - "Криве дзеркало війни. Міфи та загадки Другої світової"

Гітлера серйозні побоювання щодо подальшого ведення війни проти Англії: ми за жодних обставин не могли відмовитися від життєво важливої для нас румунської нафти. Просунься тут Росія далі, й ми стали б залежні від доброї волі Сталіна. Такі перспективи, зрозуміло, будили в Гітлера недовіру до російської політики»...

Щоб убезпечити свій «нафтовий кран», Гітлер за домовленістю з румунським диктатором Антонеску ввів у район нафтопромислів війська. Москва офіційно висловила невдоволення. Берлін відповів, що цей запобіжний захід спрямовано лише проти англійців, які можуть висадитися в Греції з прицілом на Румунію.

Тепер Гітлер, за власним зізнанням, почувається в безпеці. «Я не передбачаю будь-якої ініціативи росіян проти нас, поки живий Сталін», — пише він своєму найближчому союзнику Муссоліні 31 грудня 1940 року. Але ж він уже увімкнув «таймер війни», затвердивши 18 грудня своєю директивою №21 план «Барбаросса»! Припустімо, він побоюється відкрити власні карти навіть перед дуче, але з цього листа видно, що принаймні Муссоліні не вбачав загрози з боку СРСР для «осі» Рим-Берлін.

Як пояснював Гітлер майбутній напад вузькому колу втаємничених? Свідчить друга після Ріббентропа особа німецької дипломатії — статс-секретар Ернст Вайцзеккер:

«Навесні 1941 року Гевель (представник Міністерства іноземних справ у ставці фюрера. — Авт.) сказав мені: Гітлер дотримується думки, що рано чи пізно доведеться з росіянами воювати, а тому треба починати просто зараз. Нашу армію, казав Гітлер, відмобілізовано, і вона простоює».

Зазначимо, що не йдеться про превентивну війну, просто фюрер вважає цей момент дуже вигідним! Вермахт після бліцкригу у Франції в повній бойовій готовності. Червона армія внаслідок сталінських «чисток» втратила більшість досвідчених командирів і не змогла подолати навіть фіннів. А її дислокація біля самого кордону дозволяє одним потужним ударом завдати їй колосальних втрат. При цьому Сталін явно не чекає нападу, бо певен, що Гітлер не ризикне воювати на два фронти. Однак на заході наразі спокійно: Англія, втративши свою «континентальну шпагу» — Францію, думає лише про оборону, а Сполучені Штати Америки дотримуються формального нейтралітету.

Унікальний, неповторний збіг обставин!..

За словами Черчілля, напасти на Росію Гітлер твердо вирішив наприкінці вересня 1940 року, не зумівши забезпечити висадку своїх військ в Англії (У. Черчілль. «Друга світова війна», т. 2, гл. 14). Але сам напад він замислив ще в 1923 році, коли писав у «Майн кампф», що німцям конче потрібно завоювати «життєвий простір» на сході. Питання було тільки в терміні. 28 січня 1937 року фюрер, за свідченням Геббельса, сказав на нараді, що мир з Росією може тривати ще шість років, «але якщо трапиться дуже зручний випадок, ми його не проґавимо». І ось такий випадок трапився.

Вайцзеккер наводить дуже цікавий факт: «18 червня 1941 року, за чотири дні до вторгнення, російський посол (Володимир Деканозов. — Авт.) попросив мене прийняти його. Гітлер і Ріббентроп перебували в Берліні, й їхнім головним занепокоєнням було те, що в останню мить Сталін зробить якісь кроки до примирення і в такий спосіб завадить здійснити задумане. Вони наказали тримати на станції напоготові локомотиви й мали намір залишити місто в спеціальних поїздах, якби росіяни запропонували щось значне».

Панічно боялися мирної пропозиції! Про який же вимушений напад можна після цього говорити?

Погане відчуття

Для повноти картини вислухаємо видних воєначальників.

Генерал Гейнц Гудеріан: «14 червня Гітлер зібрав у Берліні всіх командувачів груп армій і танкових груп, щоб викласти причини нападу на Росію... Логіка його була така. Англію перемогти не вдається, отож, щоб завершити війну, треба здобути рішучу перемогу на континенті. Німеччина буде непереможною тільки за умови підкорення Росії. Детальний виклад причин, що спонукали його до превентивної війни з Росією, звучав украй непереконливо».

На цих зборах був присутній і генерал Вальтер Варлімонт, заступник начальника штабу оперативного управління вермахту. Він згадував, що майбутній напад на Росію породив у нього та його колег відчуття несправедливої війни, «чогось такого, що ніколи не входить у розрахунки офіцера, вся кар’єра якого базується на принципі справедливості своєї справи. Щоправда, пізніше з’ясувалося, що Совєти були набагато краще готові до війни, ніж вважала більшість, та все це не допомогло позбутися стійкого відчуття несправедливості».

А полковник Адам, ад’ютант фельдмаршала Паулюса, висловився ще ясніше. За його словами, він ніколи по-справжньому не вірив у превентивну війну і поступово дійшов переконання, що Гітлер використав цей термін як суто пропагандистський, щоб морально виправдати напад на Радянську Росію.

Цікаво, а в який спосіб Сталін пояснив би своє вторгнення в Німеччину? Воно не змусило б себе довго чекати, якби Гітлер у період «дружби» з Москвою розпочав операцію «Морський лев» — десантування в Англію. У цьому випадку перед кремлівською пропагандою постало б складне завдання, але будьте певні: вона дала б собі раду!

У 1939 році треба було пояснити радянському народові несподіване братання з Гітлером. В’ячеслав Молотов зробив це зі спритністю фокусника. 31 серпня він сказав на сесії Верховної Ради: «Учора ще фашисти Німеччини проводили стосовно СРСР ворожу нам зовнішню політику. Так, учора ще у сфері зовнішніх відносин ми були ворогами. Сьогодні, однак, обстановка змінилася, і ми перестали бути ворогами».

Чим не фокус? Щойно був ворог — і раптом зник, от вам друг! Молотовську комбінацію з трьох фраз можна використовувати багато разів, заміняючи залежно від «обстановки, що змінилася» ворогів друзями і навпаки.

Славнозвісний ілюзіоніст Копперфільд нервово палить у кутку...

Чому не було розмовника

Гітлер і Сталін були «запеклими друзями»: обидва добре розуміли, що їхня сутичка неминуча. Але Гітлер дуже недооцінював можливості Червоної армії, Після швидкого розгрому Франції вермахт славився як непереможний — і що йому великий «російський кролик», який толком не впорався навіть з фіннами? Тому причиною затвердження плану «Барбаросса» у грудні 1940-го було не стільки побоювання, що кролик випустить кігті, скільки бажання його з’їсти.

Таке бажання фюрер чітко озвучив ще 31 липня на нараді в альпійській резиденції Берхгоф. Начальник генерального штабу сухопутних військ Гальдер законспектував це у щоденнику: «Якщо Росію буде розбито, Англія втратить останню надію. Тоді панувати в Європі й на Балканах буде Німеччина. Згідно з цим міркуванням Росія має бути ліквідована».

У тому ж липні 1940-го Гітлер сказав Кейтелю в окупованому Парижі: «Повірте мені, фельдмаршале, що порівняно з французькою кампанією війна проти Росії буде дитячою забавкою» (ці слова чув і навів у своїх мемуарах Альберт Шпеєр).

Але, можливо, фюрер будував ці плани на далеке майбутнє, а потім, побачивши занесену над ним російську сокиру, поспішив з нападом? Я теж так думав,