Читати книгу - "Зоряні королі"

Потім Вель Квен став навчати його мові. Він користувався невеликим апаратом, який давав надзвичайно реалістичні стереоскопічні зображення, і ретельно вимовляв назву кожного предмета або сцени, які показував.

За цим заняттям Ґордон провів тиждень, не виходячи з вежі. Він схоплював мову з вражаючою швидкістю, частково завдяки способу навчання, частково завдяки тому, що основою мови була англійська. За 200 тисяч років її словник дуже змінився і розширився, проте це не була чужа мова.

— Ми на Землі? — Таким було перше питання Джона Ґордона. Старий кивнув:

— Так, ця вежа розташована серед найвищих земних гір.

Отже, справді Гімалаї. Величаві снігові піки виглядали настільки ж пустельними і дикими, як і під час війни, коли він літав у цих краях.

— Хіба на Землі більше не залишилося людей і міст? — здивувався він.

— Звичайно, залишилися. Зарт Арн вибрав найвідлюдніше місце на планеті для того, щоб ніхто не заважав його таємним дослідам. Звідси, з цієї вежі, він досліджував минуле, обмінюючись тілами з безліччю людей різних епох світової історії. Ваш період — найвіддаленіший.

У Джона Ґордона виникло дивне відчуття, коли він уявив, що й інші також були у його теперішньому стані.

— А їм… цим людям… їм вдалося повернутися у свої тіла і свій час?

— Звичайно. Я залишався тут, щоб працювати на передавачі. І коли наставав строк, я проводив зворотний обмін. Так само буде і з вами.

Це трохи заспокоїло Ґордона. Як не приваблювали його незнані пригоди майбутнього, але йому не хотілося б залишатися у чужому тілі невизначено довго.

Вель Квен ознайомив Ґордона з усіма тонкощами дивовижного методу контакту і обміну між розумами. Показав йому роботу телепатичного підсилювача, здатного спрямувати уявне повідомлення будь-якій людині у минулому. А потім пояснив роботу і самого апарату.

— Розум — це електронна структура у мозку. Енергія апарату перетворює її на фотонну. Фотонну свідомість можна передати крізь будь-яке вимірювання, навіть, четверте, тобто час. Енергетичний потік працює у обох напрямках, одночасно вилучаючи і проектуючи обидва розуми, щоб обміняти їх.

— Зарт Арн сам винайшов цей метод? — поцікавився Ґордон.

— Ми винайшли його разом, — відповів Вель Квен. — Теорія у мене була. Зарт Арн — найздібніший мій учень, він допоміг побудувати і випробувати апарат. Результат перевершив найсміливіші очікування. Бачите стелажі? Це думкозаписи, принесені Зарт Арном з досліджених ним минулих епох. Ми працюємо таємно. Якщо Арн Аббас запідозрить що-небудь, то заборонить своєму синові ризикувати собою.

— Арн Аббас? — перепитав Ґордон. — Хто це?

— Володар Середньо-Галактичної Імперії, столиця якої, Троон, знаходиться поблизу зірки Канопус. У нього двоє дітей. Старший — його спадкоємець, Джал Арн. Другий — Зарт Арн.

Ґордон розгубився.

— Ви хочете сказати, що людина, у тілі якої я перебуваю, це син наймогутнішого володаря Всесвіту?

— Так, — кивнув Вель Квен. — Але Зарт не цікавиться політикою. Він вчений. Ось чому він живе тут, а не у Трооні.

Ґордон згадав, як Зарт Арн розповідав йому про своє високе становище у Імперії. Але він не підозрював, якою є справжня висота цього положення.

— Вель Квен, а що таке Середньо-Галактична Імперія? Вона охоплює всю Галактику?

— Ні. Є багато зоряних королівств, часом ворогуючих між собою. Імперія лише найбільше з них.

Ґордон не зміг приховати розчарування.

— Я сподівався, що світ майбутнього буде демократичним, а війни зникнуть.

— Зоряні королівства — по суті демократії, у них править народ, — пояснив Вель Квен. — Ми просто даємо гучні титули своїм правителям.

Ґордон кивнув.

— Здається, я розумію. Це як англійська демократія нашого часу. Там теж є своя королева.

— Щодо війн, — продовжував Вель Квен, — то з ними на Землі було покінчено. Ми знаємо це з історії. Мир і процвітання дозволили здійснити перші міжзоряні перельоти. Але нинішні зоряні королівства роз’єднані, як колись земні народи. Ми намагаємося їх об’єднати…

Вель Квен підійшов до стіни і торкнувся вимикача. У повітрі виникла об’ємна карта Галактики — дископодібний рій блискучих іскор. Кожна була зіркою, їх кількість вражала. Туманності, комети, темні хмари — все було на цій галактичній карті. Зображення складалося з багатьох частин, виділених кольором.

— Кольорові області — це зоряні королівства, — пояснив Вель Квен. — Як бачите, найбільша з них — зелена зона Середньо-Галактичної Імперії— включає у себе всю північ і центр Галактики. Сонце і Земля знаходяться на крайній півночі, біля диких прикордонних систем Маркізатів Зовнішнього Космосу. Невелика пурпурна зона на південь від Імперії — це баронство Геркулеса, барони яких правлять незалежними світами Скупчення Геркулеса. На північний захід лежить королівство Фомальгаут, південніше — королівства Ліри, Лебедя, Полярної та інших сузір’їв, здебільшого союзних Імперій. А зірки і планети, занурені у вічний морок чорної хмари на південному сході, утворюють Ліґу Темних Світів. Це найсильніший ворог Імперії.

Арн Аббас давно вже намагається переконати зоряні королівства об’єднатися і покінчити з ворожнечею та війнами. Але диктатор Ліґи Шорр Кон інтригує проти цієї політики, розпалюючи у дрібних королівствах сепаратистські настрої.

Почуте вразило Джона Ґордона, людину XX століття.

Він приголомшено дивився на карту. Вель Квен продовжував:

— Я навчу вас користуватися думкозаписами, і тоді ви зможете самостійно вивчити нашу історію.

У наступні дні, поглиблюючи знання мови, Ґордон вивчав також історію світу за минулі 2 тисячі століть. Касети думкозаписів розгортали перед ним епічну сагу завоювання зірок.

Видатні подвиги, жахливі катастрофи у космічних хмарах і туманностях, жорстокі сутички з чужим нелюдським розумом… Земля була дуже маленькою і далекою, щоб керувати зростаючими володіннями людини. У зоряних системах виникали свої уряди, які дали початок нинішнім королівствам. Так виникла і велика Середньо-Галактична Імперія, якою тепер правив Арн Аббас.

— Вам, ймовірно, хочеться побачити побільше, перш ніж ви повернетеся до свого часу, — сказав одного разу Вель Квен. — Для початку я хочу показати, як виглядає тепер ваша Земля. Станьте-но на цю пластину.

Він стояв на великому кварцовому диску, одному з двох, вмонтованих у підлогу. Ґордон нерішуче став поряд.

— Це телестерео. Воно діє практично миттєво на будь-якій відстані, — пояснив Вель Квен і поклав палець на перемикач.

— Ньюар — найбільше місто Землі. Правда, воно набагато скромніше багатьох зоряних столиць…

І раптом Ґордон опинився зовсім у іншому місці. Він знав, що знаходиться у лабораторії, але одночасно стояв на такому ж кварцовому диску, на вершині іншої вежі, теж дуже високої, і під ним стелилося величезне прекрасне місто. Кругом біліли терасовані піраміди. На терасах квітли сади. Подекуди з зелені виступали барвисті альтанки, під деревами гуляли люди. Далеко на обрії виднівся космопорт, там рядами стояли зорельоти. Серед них височіло кілька масивних, грізного вигляду бойових кораблів, прикрашених зображенням комети