Читати книгу - "Чужий"

І в такі моменти вони сміялися разом із Бреттом, а не над ним, бо це стало частиною командного ритуалу.

Даллас досі робив нахили, виставивши лікті паралельно до підлоги, а руки — перед штурвалом. Він міг побожитися, що чув, як скриплять його мускули, які відвикли від руху. Миготіння жовтої лампочки, яке було виразнішим за будь-які слова, повністю привернуло його увагу. Світло тієї чортової маленької сонячної лампочки, схожої на око циклопа, свідчило про те, що їх розбудили не через закінчення подорожі, а з якоїсь іншої причини. Далласа уже цікавило, чому так.

Еш піднявся і байдуже озирнувся навколо. Судячи з його міміки, він досі був у гіперсні.

— Почуваюся так, ніби я помер.

Він спостерігав за Кейном. Старший помічник досі позіхав, напівпрокинувшись. Еш подумав, що Кейн насправді обожнював гіперсон і міг би провести все життя як хворий нарколепсією, якщо б йому це запропонували.

Паркер, не здогадуючись про хід думок наукового співробітника, подивився на Еша й задоволено зауважив:

— Ти й виглядаєш так, наче помер.

При цьому Паркер здогадувався, що й сам виглядає не краще. Гіперсон виснажував не лише м’язи, а й шкіру. «Труна» Кейна привернула його увагу. Старпом нарешті сів у ній.

— Із поверненням, — підморгнув Кейн.

— Не сказав би, судячи з того, скільки ти прокидався.

Кейн виглядав ображено:

— Підла брехня, Паркере. Просто я повільніший за інших, от і все.

— Ага, — технік не наполягав на своєму. Тепер він повернувся до капітана, який заглиблено вивчав щось поза полем зору Паркера, і запитав: — Чи не обговорити нам перед посадкою в док питання про розподіл винагороди?

Бретт при цих словах дещо пожвавішав, вперше після пробудження.

— Еге ж.

Паркер продовжив, одягаючи черевики.

— Гадаю, що ми з Бреттом заслуговуємо на повну частку за успішне виконання завдання. Плюс зарплатня та відсотки.

«Добре, хоч глибокий сон не відобразився на вдачі інженерів, — втомлено подумав Даллас. — Не встигли прийти до тями, а вже із претензіями». Уголос же сказав:

— Ви двоє отримаєте частку згідно з вашим договором, не більше й не менше, а як і всі.

— Ми отримаємо найменшу частку, — м’яко заперечив Бретт. Для нього це була ціла промова, але на капітана вона не справила жодного враження: у того не було часу на дрібниці або напівсерйозний обмін дотепами. Мигтючий жовтий кружечок повністю прикув його увагу, і його думки рухалися зовсім в іншому напрямі. Тим не менше, він відповів:

— Кожен заслуговує на більше, аніж ви. Якщо хочете, подайте скаргу до бухгалтерії Компанії. Тепер спускайтесь униз.

— Скаргу Компанії, — сумно пробурмотів Паркер, спостерігаючи за тим, як Бретт виліз із «труни» і почав протирати ноги. — Те ж саме, що скаржитися Богу.

— Саме так, — Бретт перевіряв слабкий сигнал обслуговування на своїй морозильній камері. Не встигши прийти до тями, голий та весь у рідині, він вже був весь у роботі. Бретт був із тих людей, які могли декілька днів ходити зі зламаною ногою, але не могли пройти повз несправність туалету.

Даллас пішов у відділення, де знаходився центральний комп’ютер, кинувши через плече:

— Гей, баламути, краще дістаньте хто-небудь кота.

Ріплі витягла так само ще напівживого рижого кота з однієї з морозильних камер. У неї був ображений вигляд.

— Не можна так байдуже ставитись до нього, — вона співчутливо попестила мокру тварину. — Це не якийсь там прилад. Джонс — член екіпажу, як і всі ми.

— Навіть кращий за декого, — погодився Даллас, спостерігаючи за тим, як Паркер і Бретт ідуть у бік інженерних приладів. — Принаймні він не морочить мені голову, скаржачись на зарплатню та премії, ледь прокинувшись на борту.

Ріплі пішла, загорнувши кота в пухнастий сухий рушник. Джонс тихо замуркотів, вилизуючи себе з надзвичайно поважним виглядом. Він уже не вперше занурювався в гіперсон, тому зараз міг дозволити таке приниження, аби його несли на руках.

Даллас повністю обтерся і натиснув на кнопку під своєю «труною», з-під якої тихо виїхала шухляда. Там лежав його одяг і декілька особистих речей.

Доки Даллас одягався, до нього підійшов Еш. Науковий співробітник тихо запитав, застібаючи чисту сорочку:

— «Матір» хоче з тобою поговорити? — і кивнув у бік жовтої лампочки, яка безперервно миготіла на підвішеній консолі управління.

— Так. Я одразу помітив її, — Даллас просунув руки в рукава. — Безперервне жовте світло. Це ще не сигнал тривоги. Поки що не кажи нічого іншим. Якщо станеться щось серйозне, вони про це й так скоро дізнаються.

Він накинув на плечі непрасовану коричневу куртку, не застібаючи її.

— Що б це не було, усе не так погано, — Еш намагався надати своєму тихому голосу обнадійливого відтінку, і знову вказав на безперервне миготіння: — Вона миготить жовтим, а не червоним.

— Це поки що, — Даллас не був оптимістом. — Ех, як би мені зараз хотілося прокинутися із гарним зеленим сигналом, — дещо пригнічено промовив капітан.

Він знизав плечима і спробував пожартувати, копіюючи обнадійливу інтонацію Еша:

— Може, це миготить наш автокок. Буде взагалі чудово, якщо він приготує те, що називає їжею.

Він спробував посміхнутися, але в нього не вийшло. «Ностромо» — не людина. Він не буде розігрувати свій екіпаж і будити його з гіперсну за допомогою попереджувального жовтого світла без поважної причини. Збій у роботі автокока не входив у перелік таких причин. Утім, після декількох місяців сну не слід нарікати, що треба буде кілька годин добряче попрацювати.

Відсік, де знаходився центральний комп’ютер, дещо відрізнявся від інших відділень «Ностромо». Захоплюючий калейдоскоп лампочок, екранів, цифрових індикаторів та здавачів чимось нагадував відпадну вечірку з п’яними ялинками.

Даллас сів у набите контурне крісло й замислився, що робити далі. Еш усівся навпроти Інтелектуального банку й почав маніпулювати приладами управління так швидко і невимушено, наче він годину тому не був у гіперсні. Ніхто не вмів так працювати з механізмами, як цей науковий співробітник.

Даллас теж часто хотів набути таких умінь. Досі напівсонний через наслідки гіперсну, він набрав перший запит. На екрані почали мерехтіти викривлені орнаменти, котрі потім склалися в знайомі слова. Даллас перевірив формулювання і переконався, що воно було стандартним: «АВАРІЙНА ФУНКЦІЯ ПОСИЛЕНОГО МОНІТОРИНГУ ДЛЯ ВІДОБРАЖЕННЯ МАТРИЦЬ І ЗАПИТІВ». Так.

Корабель миттєво прийняв запит і одразу Даллас отримав відповідь від «Матері»: «РОЗПОЧАТО ПОСИЛЕНИЙ МОНІТОРИНГ АДРЕСНОЇ МАТРИЦІ». Стовпчики розбитої по категоріях інформації згуртувалися під цим коротким написом для перевірки.

Даллас ознайомився з довгим списком, набраним дрібним шрифтом, обрав потрібну ділянку екрана й