Читати книгу - "Агент №13"

3. Нежонатий. Прикмети: зріст 182 см, обличчя довгасте, волосся каштанове, очі карі, бороди й вусів не має.

— Які особливі прикмети? — спитав Кара, обганяючи «шкоду», що повільно сунула по шосе.

— Таких немає, — коротко відповів Фелмері. — П'ятнадцятого червня цього року, — повів він далі, — фірма «Ганза» за підписом свого директора Егона Брауна надіслала листа Угорській Торговій палаті. Згідно Браунового листа, вони мають намір налагодити комерційні зв'язки з угорськими промисловими та торговельними підприємствами. В разі сприятливого відгуку вони, з метою вишукування відповідного ринку, пообіцяли відрядити свого представника в Будапешт. Насамперед їх цікавить фармакологія, кольорова металургія, але готові поставляти також і лабораторне та приладобудівне устаткування й обладнання.

Нагадують, що вони — єдині уповноважені кількох всесвітньовідомих фірм. Палата тридцятого червня відповіла на лист фірми. Лист підписав начальник управління Бела Мартон. Це була звичайна формальна відписка: мовляв, охоче приймуть їх уповноваженого в Будапешті.

— А ви читали цей лист-відповідь? — поцікавився Кара, якого приємно вразила лаконічна і вичерпна відповідь молодої людини.

— Читав, товаришу полковник. Веспремці продиктував мені його текст. — Він очікувально глянув на Кару, чи не має той іще якогось запитання, але шеф мовчав, і він повів далі: — Між першим і десятим липнем вони знов обмінялися листами. Фірма Брауна повідомила, що їх представник, Віктор Меннел, п'ятнадцятого приїде на машині в Будапешт. Управління товариша Мартона відповіло десятого липня, що номер для нього замовлено в готелі «Ройяль». Як свідчать матеріали слідства, Віктор Меннел п'ятнадцятого об одинадцятій годині перетнув кордон у Гедєшгаломі на сірому «мерседесі-280» і без кількох хвилин о чотирнадцятій був у готелі «Ройяль».

— Не квапився, одначе, — зауважив полковник, подумавши, що на «мерседесі» він подолав би цю відстань за коротший час.

— Меннел уперше в Угорщині, — зауважив лейтенант. — Принаймні такі відомості у товаришів з Веспрема. Можливо, їхав повільно, щоб оглянути місцевість.

— Так, цілком імовірно, — погодився полковник. — Досі немає нічого підозрілого. Продовжуйте.

— Та й надалі нічого надзвичайного, — продовжував Фелмері, гортаючи аркуші блокнота, але не зупиняючи на них погляду. «Видно, що добре підготувався», — подумав Кара і про себе задоволено закивав головою. Він переконався, що зробив добрий вибір, узявши з собою Фелмері. — П'ятнадцятого відбулася вечеря в «Ройялі». Присутні: Меннел, Мартон, співробітник західнонімецької секції палати доктор Яраї і торговельний агент фірми «Хомолімпекс» — Тібор Ланц. Погодження програми зондування намірів. Шістнадцятого з дев'яти ранку до першої години дня відбулися переговори в палаті. Меннел докладно розповів, де його фірма хотіла б реалізувати свій товар. Повідомив і умови. Виявили готовність налагодити взаємовигідні торговельні стосунки. На їх думку, можна було б укласти п'ятирічну угоду між двома сторонами. Вони готові придбати угорські меблі класичного стилю, хутрові товари, деякі продовольчі товари, фармацевтичну сировину. Крім цього, виявили бажання під час мисливського сезону організувати групові поїздки. Мартон роз повів, що цікавило б Угорщину. Для початку запросили кілька таких найменувань товарів, на які Сполученим Штатами накладено ембарго. Після обіду відвідали деякі зовнішньоторговельні організації. Назвати їх?

— Ні, — відповів Кара. — Поки що ні.

— Сімнадцятого, на прохання Меннела, відвідали науково-дослідний інститут фармакології. Тут сталася цікава річ. — Фелмері якусь хвилину помовчав, потім повів далі: — В крайньому разі, я вважаю це вартим на увагу, хоча, може, це й не має ніякого значення.

— Побачимо, — сказав Кара. — Більше очей — більше побаченого.

— Гостей приймав генеральний директор Мате Таборі. До речі, Таборі того дня вже був у відпустці, тільки ще не виїхав.

— Ви знаєте цього Мате Таборі?

— Тільки з матеріалів. Був відомим планеристом, призером багатьох міжнародних та наших змагань.

— Так, так. Дуже славна людина. Брав участь і в русі Опору проти фашизму.

— Ви його знаєте, товаришу полковник?

Кара ствердно кивнув головою.

— Незабаром і ви з ним познайомитесь, — сказав він. — Заздалегідь звертаю вашу увагу на його дочку. Чудова дівчина. Вродлива. Тільки обережно: вона володіє дуже сильним ударом правою. Чемпіонка з теніса. — І тихо засміявся.

Фелмері теж посміхнувся.

— Кажуть, що мої подачі теж непогані, — відпарирував він. — І форгенди добре вмію приймати.

— Побачимо. — Полковник задивився на знайомий краєвид, що розгортався обабіч дороги. — То, кажеш, Таборі готувався у відпустку?

— Так, — коротко відповів лейтенант. — Обережно… — Якийсь «оппель» мчав їм назустріч, незважаючи на білу смугу посеред шосе. Кара з'їхав на обочину, щоб уникнути аварії. Тихо вилаявся.

— Не сердьтеся, що застеріг вас, — вибачився лейтенант.

— Навпаки. Спасибі за попередження. Я трохи замислився. Багато ще гангстерів їздить на автострадах. Людина мусить бути обачною. Продовжуйте.

— Під час переговорів Таборі і Тібор Ланц нагадали, що їхній Дослідницький центр реконструюється сучасним обладнанням вартістю до півтора мільйона доларів. Меннел зацікавився цим. А коли йому сказали, що розпочато переговори з англійською, французькою та шведською фірмами, висловив жаль, бо вони, мовляв, принаймні на десять процентів дешевше могли б постачати таке саме обладнання. Для більшої вірогідності витяг з портфеля прейскурант, в якому було зазначено саме це, потрібне для них, обладнання. Справді, воно коштувало на 10–15 процентів дешевше. Мартон здивувався. Швидко підрахували, що, прийнявши пропозицію фірми «Ганза», вони заощадили б до ста тисяч доларів. Та ще близько п'ятдесят тисяч на тому, що гамбуржці приступили б до постачання цього обладнання на чотири місяці раніше. Меннел мав відповідні уповноваження на підписання угоди, тому домовились негайно розпочати переговори і наступного ж дня продовжити їх у Балатономеді. Цікаво, товариші з Веспрема чомусь підкреслюють той факт, що пропозицію продовжити переговори в Емеді висунув сам Меннел: мовляв, щоб провести кілька днів на озері та й не заважати відпочинкові професора Таборі.

— Що ви в цьому вбачаєте цікавого? — запитав Кара і протяжно засигналив, бо легкова машина марки «трабант», порушуючи правила, перетнула перед ним білу смугу.

— Від кого Меннел міг дізнатися про зміст переговорів, що велися з іншими закордонними фірмами? — запитав Фелмері, поглядаючи на Кару. — З учорашнього вечора думаю над цим.

— Якщо не від Таборі, то це дійсно цікаво, — відповів полковник. — Варто взяти на замітку, а згодом і помізкувати над цим. «Добра у хлопця