Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

style=""> 

Анна

Шклянку лимонади

для прохолоди!

(Уриває. Іншим тоном).

Глянь лишень, Долорес,-

як блимає у сій гробниці світло,

мов заслоняє хто і відслоняє…

Ну що, як там хто є?

 

Долорес

То кажани

навкруг лампади в’ються.

 

Анна

Я загляну…

(Заглядає крізь гратчасті двері у гробницю, сіпає Долорес за рукав і показує щось. Пошепки).

Дивись - там злодій! Я кликну сторожу.

(Кидається бігти).

 

В ту хвилину одчиняються двері. Долорес скрикує і мліє.

 

Дон Жуан

(вийшовши з гробниці, до Анни)

Прошу вас, сеньйорито, не втікайте

і не лякайтесь. Я зовсім не злодій.

 

Анна вертається і нахиляється до Долорес.

 

Долорес

(очутившись, стиснула Анні руку)

Він, Анно, він!.. Чи я збожеволіла?

 

Анна

Ви - Дон Жуан?

 

Дон Жуан

(уклоняючись)

До вашої послуги.

 

Долорес

Як ви могли сюди прибути?

 

Дон Жуан

Кінно,

а потім пішки.

 

Долорес

Боже, він жартує!

Ви ж головою важите своєю!

 

Дон Жуан

Я комплімент оцей уперше чую,

що важу я не серцем, завжди повним,

а головою - в ній же, сеньйорито,

хоч, правда, є думки, та тільки легкі.

 

Анна

А що важкого єсть у вашім серці?

 

Дон Жуан

О сеньйорито, сеє може знати

лиш та, що візьме теє серце в ручку.

 

Анна

То ваше серце важене не раз.

 

Дон Жуан

Гадаєте?

 

Долорес

Ховайтесь! Як хто прийде,

то ви пропали!

 

Дон Жуан

Як уже тепер,

з очей прекрасних погляди прийнявши,

ще не пропав, то де ж моя погибель?

 

Анна усміхається, Долорес спускає чорний серпанок собі на обличчя і одвертається.

 

Анна

(махає на нього рукою)

Ідіть уже назад в свою домівку!

 

Дон Жуан

Се тільки рученька жіноча може

так легко посилати у могилу.

 

Долорес

(знов обертається до Дон Жуана)

Невже ви мешкаєте в сьому склепі?

 

Дон Жуан

Як вам сказати? Я тут мав прожити

сей день і ніч - мені не треба більше -

та в сім дворі штивніша етикета,

ніж при дворі кастільськім, отже й там я

нездатен був додержать церемоній,

то де вже тут!

 

Анна

Куди ж ви подастеся?

 

Дон Жуан

Я й сам іще не знаю.

 

Долорес

Дон Жуане,

тут є тайник під церквою, сховайтесь.

 

Дон Жуан

Навряд чи веселіше там, ніж тут.

 

Долорес

Ви дбаєте все про веселість!

 

Дон Жуан

Чом же

про те не дбати?

 

Анна

Отже якби хто

на маскараду кликав вас - пішли б ви?

 

Дон Жуан

З охотою пішов би.

 

Анна

То прошу вас.

Сей вечір в нашім домі бал маско́вий,

у мого батька Пабло де Альварес,

останній бал перед моїм весіллям.

Всі будуть замасковані, крім старших,

мене і нареченого мого.

 

Дон Жуан

(до Долорес)

Ви будете на балі, сеньйорито?

 

Долорес

Ви бачите, сеньйоре,- я в жалобі.

(Відходить набік).

 

Дон Жуан

(до Анни)

А я жалоби не ношу ніколи

і з дякою запросини приймаю.

(Вклоняється).

 

Анна

Який костюм ваш буде?

 

Дон Жуан

Ще не знаю.

 

Анна

Се шкода. Я б хотіла вас пізнати.

 

Дон Жуан

По голосу пізнаєте.

 

Анна

Ви певні,

що я ваш голос так запам’ятаю?

 

Дон Жуан

Так от пізнаєте по сьому персні.

(Показує персня на своєму мізинці).

 

Анна

Ви завжди носите його?

 

Дон Жуан

Так, завжди.

 

Анна

Ви дуже вірний.

 

Дон Жуан

Так, я дуже вірний.

 

Долорес

(виходячи з бічної стежки)

Я бачу, Анно, дон Гонзаго йде.

 

Дон Жуан ховається в гробницю. Анна йде назустріч командорові.

 

Командор

(повагом наближається. Він не дуже молодий, поважний і здержаний, з великою гідністю носить свій білий командорський плащ)

Ви тут самі? А де ж дуеньї ваші?

 

Анна

Вони зайшли до церкви, бо Долорес

очей не любить зайвих, як буває

на гробі рідних.

 

Командор

(поважно кивнувши головою до Долорес)

Я се розумію.

(До Анни).

А я прийшов до вашої господи,

хотів спитати вас, в яке убрання

ви маєте вдягтись для сього балу.

 

Анна

У біле. А навіщо вам се знати?

 

Командор

Дрібниця. Так, маленьке міркування.

 

Анна

Мене пізнаєте у кожній сукні,

бо маски я не наложу.

 

Командор

Се добре.

Мені було б неначе не до мислі,

щоб ви наділи маску.

 

Анна

А чому ж ви

про се не мовили ні слова досі?

 

Командор

Я волі вашої не хтів стісняти.

 

Долорес

Се чудно слухати, як наречений

боїться положить найменший примус

на ту, що хутко сам же він прив’яже

ще не такими путами до себе.

 

Командор

Не я її зв’яжу, а бог і право.

Не буду я вільніший, ніж вона.

 

Долорес

Чоловіки не часто так говорять,

а хоч говорять - хто з